Водоспад Анжуш

Підходиш закритою прибережною дорогою — і вода зустрічає тебе просто в лоб: перевалює через скелю, падає на асфальт старої E.R.101 і з морського краю зливається в море. Бризки летять через проїзну частину дрібною мжичкою: теплого дня це подарунок, а от об'єктиву не на користь.

Під водоспадом більше ніхто не проїжджає — дорогу під ним закрито для машин, тож вода б'є в порожній асфальт, а останній відрізок ідуть пішки. На все вистачає п'яти-десяти хвилин, і більша частина цього часу йде на пошук точки для знімка. Це зупинка дорогою кудись, а не самостійна мета, і вдалий ракурс рідко буває вільний.

• Пішки: стару дорогу під водоспадом закрито для машин, тож останній відрізок долають ногами — від тунелю на головній дорозі близько 10 хвилин.
• Каменепад: зі скель сходять камені, особливо після дощу. Огорожі та знаки про закриття означають справжню небезпеку.
• Жодних зручностей: біля водоспаду немає туалетів, а питної води чи інформаційного пункту немає й у радіусі 800 м.
• Паркування: поряд є безкоштовний майданчик і безкоштовні місця вздовж вулиці, а ще платна зона перед тунелем, де вільне місце знайти важко.
• Люди: сюди тягнеться потік охочих сфотографувати воду, що падає на дорогу, і найкращий ракурс зазвичай зайнятий.

Машиною доїдете південним узбережжям — і не далі: стару дорогу під водоспадом закрито для руху, останній відрізок пішки. Найпростіше — головною дорогою повз міст і через тунель, а потім близько 10 хвилин ходу до води. Є й другий шлях: закритий тунель біля мосту можна обійти зеленим боком уздовж скелі, але там сильно вужчає, і малим дітям робити на ньому нічого.

Краще: суха погода, коли скеля над дорогою менш охоче сипле камінням, а єдина вода навколо — це бризки.

Уникати: час після сильних дощів, коли ризик каменепаду зростає, а прохід можуть перекрити огорожами.

Друга змінна — люди, і вона не залежить від сезону. Сюди їдуть заради одного знімка води, що падає на дорогу, і місце, звідки його роблять, зайняте будь-коли.