Водоспад Баярфосс

Цікаве тут те, як близько місто підступає до водоспаду. Вода падає зі скельної стіни просто за останнім рядом будинків Оулафсвіка, а стежка до неї починається біля церкви, а не з придорожнього майданчика при трасі.

Подивитися можна з двох боків. Ліва стежка крута й виводить під сам водоспад — у вітряний день туди долітають бризки. Інший шлях — перейти річку по каменях: зблизька вже не роздивишся, зате весь спад уміщається в один кадр. Якщо є час, пройдіть обидва.

Взимку все інакше: замість води — переважно крига. Людей тут мало, і черг, які збираються біля більших водоспадів Ісландії, не буває.

• Туалетів немає. Біля водоспаду їх нема.
• Ліва стежка крута. Вона підводить найближче до води і складніша з двох.
• Служби в церкві. Машини зазвичай лишають біля церкви, тож не приїжджайте під час служби.
• Взимку. Водоспад — це радше крига, ніж вода, що падає.

Останній відрізок — пішки. З центру Оулафсвіка розмальована веселкою дорога веде вгору до церкви, трикутної будівлі в глибині міста; футбольне поле буде праворуч. Машини лишають біля церкви, а стежка починається навпроти, через дорогу. Звідти до підніжжя водоспаду недалеко, з невеликим підйомом. Ліворуч відгалужується крутий підйом до ближчого огляду.

Найкраще: взимку, коли водоспад стоїть здебільшого кригою, або літнього вечора, коли ясно ще довго після вечері.

Не варто: їхати сюди спеціально — це зупинка дорогою, а не мета поїздки.

Влітку під ногами сухо, а прогулянка коротка й легка. Взимку — замерзла стіна, і це сильніша картинка з двох. Тихо тут у будь-яку пору, тоді як відоміші водоспади заходу Ісландії повняться людьми.