Пляж Кальєта

Пісок тут не мадейрський, і його походження стало політичним питанням. Його брали в Західній Сахарі — території, яку Марокко окупувало з 1975 року; місцевих про їхні ж ресурси ніхто не питав, тому такі поставки вважають порушенням міжнародного права. Останнє підтверджене судно з піском прийшло до Кальєти 2010 року.

А на місці — півмісяць золотого піску, селище за спиною і катери, пришвартовані за кілька кроків. Вода спокійна, у неї легко зайти. На пагорб над селищем — двадцять хвилин ходу й підйому, і звідти пісок, хвилелом і марина складаються в один кадр — той самий, який усі натомість роблять із набережної.

• Лежаки: шезлонги й парасолі беруть в оренду просто на піску, коштують небагато; купання і водний спорт — тут же, з пляжу.
• Туалети й вода: безкоштовні громадські туалети стоять метрів за 100 від піску, а питний фонтан Fonte Largo da Vila — приблизно за 200 м.
• Їжа: кафе і ресторани тягнуться вздовж набережної, а кафе в західному кінці дешеве й добре.
• Немає інфоцентру: туристичного інформаційного пункту поблизу пляжу немає.

Пляж — у центрі Кальєти, впритул до марини, тож дороги до нього як такої немає: машину лишаєте в селищі й виходите на набережну, а там уже пісок.

Складне тут — парковка. Обидві стоянки біля піску платні, місця на вулиці теж платні, і вільне знайти буває непросто — закладіть час на кружляння, перш ніж відмовитеся від найближчих варіантів. Автобус привозить у центр селища, за кілька сотень метрів від води.

Найкраще: кінець літа, десь серпень, коли океан прогрівся достатньо для довгого купання.

Уникати: квітня — повітря близько 20°C, а вода радше на витримку, ніж на задоволення.

Тихіша частина дня — пізній пополудень, принаймні в травні. У липні на пляжі було людно: він малий і швидко заповнюється.