Антропологічний музей Каса-де-Карта

Від дверей сходи піднімаються до дерев'яного коридору, а від рецепції вказівники ведуть залу за залою заміським будинком шляхетної родини. Спершу стенди розповідають історію садиби. Далі — зала традиційного чоловічого й жіночого вбрання, того одягу, яким острів'яни виказували, звідки вони. За нею інструменти, вітальня, обставлена в дусі своєї епохи, і стара селянська кухня.

Огляд триває надворі. Внутрішній дворик виходить до винного преса і млина, де мололи гофіо — борошно з підсмаженого зерна, яким годувалися острови. З просторих садів із лавками видно довколишні поля. Сам особняк добре відреставрований і цікавий не менше, ніж усе, що в ньому показують. Поруч із постійною експозицією працюють тимчасові виставки.

• Дворик, винний прес, млин для гофіо і сади — усе просто неба, тож у дощ огляд вийде коротшим.
• Залиште час на сади: з лавок видно довколишні поля, і це добра половина того, заради чого сюди їдуть.
• Від входу до коридору з рецепцією ведуть сходи, хоча вхід і туалет значаться як пристосовані для візка.
• Туалети є. Музей підходить для дітей: кухня, млин і сади не дають їм занудьгувати.

Каса-де-Карта стоїть у селі Вальє-де-Герра, на півночі муніципалітету Ла-Лагуна. Для тих, хто за кермом, є дві стоянки приблизно за 70 м по прямій, тож від машини йти майже не доведеться. Автобусна зупинка «Ла-Карта» (La Carta) — приблизно за 140 м. За дверима сходи піднімаються до дерев'яного коридору, що веде до рецепції, — звідти й починається маршрут будинком за вказівниками.

Найкраще: суха п'ятниця або субота, після обіду. У цей час вхід безкоштовний, а сади й краєвиди найкраще дивитися за доброї погоди.

Краще уникати: дощових днів і приїзду перед самим закриттям. Дворик, прес, млин і сади — просто неба, і якщо поспішати чи мокнути, їх доведеться пропустити.