Сенобіо-де-Валерон

Зі стежки скеля схожа на стільники: ряди темних отворів у вісім ярусів під природною кам'яною аркою. Їх 298, кожен площею від одного до трьох квадратних метрів, і всі вирубані вручну кам'яними й дерев'яними знаряддями в м'якому вулканічному туфі. Вирізані в скелі сходинки, якими до них підіймалися, збереглися досі.

Тут громада зберігала зерно. Кожна комірка мала власні дверцята з дерева чи кам'яної плити, часом із відбитком печатки-пінтадери, що позначав власника, а щілини замазували розчином із попелу, щоб уберегти врожай. Місце вибрали тому, що з моря його не видно, а схили внизу досить круті, щоб їх обороняти.

Назва означає «монастир». Століттями вважали, що в печерах жили харімагуади — жриці, які зберігали безшлюбність, аж поки у XX столітті французький археолог Гі Марсі не розпізнав у них комору, близьку родичку північноафриканських агадирів. Навколо пам'ятки над ущелиною Сан-Феліпе (Barranco de San Felipe) розкриваються гори й ущелини півночі острова.

• У комірки відвідувачів не пускають: печери видно зі стежки, а вздовж маршруту стоять інформаційні стенди й макети.
• На огляд іде від 20 хвилин до години.
• На маршруті багато сходів, а вхід не пристосований для візка.
• Стоянка заповнюється, і знайти місце буває важко; інший варіант — безплатно стати на вулиці.
• Туалети є на місці. Питної води поблизу немає, тож беріть свою.

Сенобіо-де-Валерон стоїть на GC-291 — другорядній дорозі серед пагорбів над північним узбережжям. З автомагістралі GC-2 з'їжджайте на виїзді 20, де є вказівник на пам'ятку; звідти близько 4 км. До неї веде й виїзд 21. Покриття на дорозі добре, але поворотів багато, і пролягає вона високо схилом. Східним кінцем GC-291 виходить до GC-2 біля Сан-Феліпе, проте з'їхати з магістралі там не можна, тож під'їжджайте із заходу.

Безплатна стоянка — просто біля пам'ятки, друга — приблизно за 180 м. Без машини можна доїхати автобусом, а далі пройти пішки близько 40 хвилин; найближча зупинка, Крусе-дель-Ормігеро (Cruce del Hormiguero), — приблизно за 770 м по прямій.

Найкраще: після обіду, з вівторка до неділі.

Не варто: у понеділок, а також на Різдво й новорічні свята, коли пам'ятка зачинена.

Скеля дивиться на північний захід, тож уранці входи до печер у тіні, а по обіді їх освітлює сонце.

Сенобіо-де-Валерон — археологічна пам'ятка під охороною. У самі печери заходити не можна — з міркувань безпеки та щоб їх зберегти: огляд іде стежкою перед скелею, і в комірки ніхто не заходить. Експонатів уздовж маршруту не торкайтеся. Територія огороджена, а на ніч її замикають.