Гардскагавіті

Місцева назва: Garðskagaviti

Гардскагавіті

Вежа 1897 року має всього 11,4 метра заввишки і є другою за віком бетонною спорудою в Ісландії.

Гардскагавіті — старіший із двох маяків на березі Garðskagi, на краю Судурнесу в Ісландії. Данське королівське управління маяків збудувало його 1897 року як квадратну бетонну вежу біля самої води. У 1944 році роботу перебрала циліндрична вежа заввишки 28,6 метра, поставлена за 215 метрів далі від берега. Обидві стоять і досі — разом із будинком доглядача 1933 року та Музеєм історії та морської справи Garðskagi. Мис відомий заходами сонця й полярним сяйвом.

Вхід
Безкоштовно; квитка на територію маяків немає.
Доступність
На місці є паркомісця з доступністю для візків.
Парковка
Безкоштовна стоянка біля маяків і безкоштовне паркування вздовж вулиці.
Години
Цілодобово, щодня.

Навіщо їхати

Тут два маяки стоять один в одного на видноті, і приїздять власне заради меншого. Вежа 1897 року квадратна, заввишки 11,4 метра, із залізобетону — нижча, ніж маяк уявляється більшості. Її звели після багаторічної суперечки про гроші. Данія погодилася оплатити освітлювальний апарат, але не саму споруду, тож ісландський уряд виділив 11 000 крон, і Данія дала стільки ж. Потім ґрунт під вежею почало підмивати. У 1912 році добудували місток, у 1925-му — бетонний майданчик, а вежа все одно хиталася в шторм. Тому заміну 1944 року поставили за 215 метрів углиб суходолу, подалі від бризок і берега, що осипався. З грудня 2003 року старий маяк, його прибудови, кам'яна основа, доріжка, місток і поручні мають статус пам'ятки.

Корисно знати

  • Гак убік: вежі стоять на краю півострова, недалеко від аеропорту Кеплавік, але осторонь головних доріг. Плануйте їх як зупинку, а не як щось побіжне.
  • Дві вежі за 215 метрів одна від одної: щоб побачити обидві, цю відстань треба пройти пішки.
  • Відкритий берег: вежу 1944 року відсунули від моря, щоб уникнути бризок і розмивання. Візьміть щось вітронепроникне.
  • Музей поруч: Музей історії та морської справи Garðskagi стоїть біля маяків, і це окремий візит.
  • Пам'ятка: старий маяк, його місток, поручні й захисні майданчики під охороною з грудня 2003 року.

Як дістатися

Сюди їдуть автівкою. Маяки стоять на кінці півострова, недалеко від аеропорту Кеплавік, — тож це робоча перша зупинка одразу після прильоту. Біля них є стоянка, обидві вежі стоять просто неба поряд із нею: маяк 1944 року — за 215 метрів від старого, тож щоб оглянути обидва, цю відстань доведеться пройти. Гак досить відчутний, аби закласти його в план, а не розраховувати, що він трапиться дорогою.

Коли їхати

Краще: увечері. Місце дивиться на відкриту воду, сюди приїздять на захід сонця, а темними ясними ночами над цим самим берегом виходить полярне сяйво.

Не варто: вмикати ліхтарі й дальнє світло на стоянці після настання темряви. Це сліпить усіх, хто стоїть поруч і чекає на сяйво.

Мис не збирає натовпів, тож місця, щоб влаштуватися й чекати, вистачає.

Сонце і світловий день

Місця поруч

Схожі місця

Гардскагавіті на карті

Прокласти маршрут

Уся карта подорожей — в одному місці

Надихайся новими місцями з усього світу й знаходь ті, заради яких захочеться вирушити в подорож

Відкрити карту

Часті питання

  1. Скільки маяків у Гардурі?

    Два. Стара вежа 1897 року квадратна, заввишки 11,4 метра. Циліндрична вежа 1944 року має 28,6 метра і стоїть за 215 метрів на південний схід від неї.
  2. Навіщо в 1944 році збудували другий маяк?

    Море підмивало ґрунт під старою вежею, а бризки в негоду псували видимість. Нову вежу за проєктом інженера Axel Sveinsson поставили далі від берега. Роботи почалися 11 червня 1944 року і тривали три місяці.
  3. Що тут можна побачити, окрім веж?

    Музей історії та морської справи Garðskagi, відкритий з 1995 року. Там 60 двигунів, відреставрованих Guðni Ingimundarson, більшість із них досі працює, експозиції про сільське господарство і рибальство, а також дев'ятиметровий шестивесельний човен 1887 року. Будинок доглядача маяка 1933 року входить до музею.
  4. Як далеко сягає світло?

    Коли освітлювальні елементи 1897 року перенесли у вищу вежу 1944 року, дальність зросла з 13 до 15,5 морської милі. У 1946 році апарат перевели на електрику, а в 1960-му первісну лінзу замінили на четверну обертову.