Глюфрастейн — музей Лакснесса

Будинок спроєктував архітектор Ágúst Pálsson, добудували його 1945 року, і показують його саме як житло, а не як набір вітрин. На стінах — поважна збірка ісландського малярства: Йоганнес Свейнссон К'ярвал, Nína Tryggvadóttir, Svavar Guðnason, Louisa Matthíasdóttir, Karl Kvaran, Асмундур Свейнссон, а поряд данець Asger Jorn і норвежець Jakob Weidemann. Чимало робіт — від художників, яких Лакснесс знав.

Після Нобелівської премії 1955 року дім став зупинкою для офіційних гостей, що приїздили в Ісландію, а іноземні музиканти давали концерти у вітальні. Вікна тут теж частина задуму: з них видно долину, а повз будинок тече річка Kaldakvísl.

• Екскурсія записана, а не жива. Спершу короткий фільм при вході, далі аудіогід по кімнатах. Чого він не сказав — спитайте на рецепції.
• Візит короткий. Аудіоекскурсія триває близько 20–25 хвилин. Півдня під неї планувати не варто.
• Концерти — літня річ. Поза літом лишається сам будинок і аудіогід.
• У крамниці продають Лакснесса в англійському перекладі. Стане в пригоді, якщо після екскурсії захочеться його почитати.
• На місці є туалети, зокрема один для людей на візку.

Глюфрастейн стоїть у Mosfellsdalur, долині на схід від Рейк'явіка, і дістаються сюди автомобілем. Паркінг біля самого музею, тож ніякого підходу пішки від узбіччя чи початку стежки немає: лишаєте авто й заходите. Поряд, у тій самій долині, — хутір Laxnes, де виріс Лакснесс.

Краще: влітку, коли музей влаштовує концерти у вітальні, де колись грали для Лакснесса.

Уникати: середини зими, якщо вам важливі краєвиди. Долина за вікнами тоді майже без денного світла, а вікна — половина втіхи від цього дому.

Групами тут нікого не женуть. Будинок оглядають із записаним гідом, тож темп ви задаєте самі, і година приїзду важить менше, ніж там, де екскурсії стартують за розкладом.