Центр мистецтв Хуана Ісмаеля

Одна виставка на першому поверсі обстоювала повернення предметів корінного населення, серед них і мумії гуанча, туди, звідки їх забрали. Інша заповнила зали фотографіями Чеми Мадоса (Chema Madoz) — з тих, після яких на звичайні речі дивишся по-новому. Саме цим розмаїттям центр і вабить: програма змінюється, тож що висітиме на стінах, залежить від того, коли прийдете, і живописом вона не обмежується — є й живі виступи, зокрема сучасний танець.

Зали чисті й доглянуті, працівники привітні. Зайти можна ненадовго, тому огляд зручно вставити посеред прогулянки набережною.

• Посеред дня центр зачинено, тож прийти можна або вранці, або ввечері.
• Між виставками зали зачиняють, поки монтують наступну, а нова виставка може відкритися ввечері.
• Кафе всередині немає. Туалети є.
• На огляд іде від п'ятнадцяти хвилин до пів години.

Центр стоїть серед вулиць Пуерто-дель-Росаріо неподалік набережної, тож більшість приходить пішки, часто посеред прогулянки вздовж моря. Для тих, хто за кермом, є стоянки приблизно за 290 м і 390 м по прямій, а найближча автобусна зупинка — приблизно за 340 м. Туристичний офіс — приблизно за 600 м від центру. Громадські туалети є приблизно за 340 м, хоча в самому центрі є власні.

Найкраще: з вівторка по суботу, вранці або ввечері.

Не варто: у неділю й понеділок, коли центр зачинено, і в полуденну перерву, коли двері зачинені аж до пізнього пообіддя.

Огляд короткий і повністю в приміщенні, тож його легко вписати між прогулянками, а якщо погода на узбережжі зіпсується, це надійний запасний варіант.