Вулкан Ла-Корона

З вершини кратер видно просто під ногами, його внутрішні схили в червоних смугах. Обернетеся — і краєвид відкривається на всі боки: внизу виноградники Є, а далі лавове поле, яке цей вулкан залишив близько 21 000 років тому, — той самий потік, що створив Куева-де-лос-Вердес і Хамеос-дель-Агуа.

На стежці тихо. На світанку можна опинитися на вершині зовсім самому, а літаки над головою кидають тіні на дно кратера. Пасує цьому місцю й хмарна погода: під сірим небом конус здається темнішим і драматичнішим.

• Ні туалетів, ні питної води біля вулкана й поблизу немає — воду беріть із собою.
• Стежка йде сипким камінням, а ближче до вершини подекуди доводиться допомагати собі руками. Потрібне взуття з добрим протектором.
• Обійти кратер по краю не можна: дивляться на нього з того місця, де закінчується стежка.
• Конус голий і тіні не дає, тож у спеку уникайте середини дня й закривайте шкіру від сонця.

Зазвичай виходять від церкви в Є, що стоїть на висоті близько 400 м. Машину лишають там і йдуть стежкою через виноградники; далі вона рівномірно піднімається сипким камінням до вершини, яка приблизно на 200 м вища. Дорогою трапляються вказівник і маркування маршруту. Туди й назад виходить близько 2 км, а останній відрізок під вершиною такий нерівний, що без рук не обійтися.

Автобусом: найближча зупинка — Крусе-де-Гінате (Cruce de Guinate), приблизно за 830 м від вулкана по прямій, решту шляху — пішки.

Найкраще: рано вранці, якщо вдасться — ще до світанку, або в похмурий день.

Не варто: у розпал спекотного сонячного дня.

На конусі немає тіні, а дорогою — води. Натомість на світанку стежка порожня, а низьке сонце підсвічує червоний колір кратера.

Головна стежка від Є до кратера відкрита для пішоходів. Деякі бічні стежки, позначені на картах, перегороджені дротяними воротами й табличками: вважайте їх закритими й тримайтеся відкритої стежки. Нижня частина маршруту проходить між виноградниками — тут обробляють землю, тож не сходьте зі стежки.