Озеро Карецца

Ялиці та модрини стоять просто біля води, і в тиху погоду вершини за ними подвоюються у відображенні — заради цього сюди й заїжджають. Решту робить колір. Опівдні озеро світиться густою смарагдовою зеленню, а з рухом сонця переходить у бірюзу й далі в темніший синьо-зелений, тож за годину той самий краєвид уже інший. Озеро невелике, довкола нього йде проста кільцева стежка, тож на коло разом з оглядовими точками стане години-двох. Уздовж берега тягнуться огорожі, тож до води не підійти й усе видно зі стежки. У лісі дорогою трапляються ягоди — суниці, малина, чорниці — для тих, хто дивиться під ноги, а не вгору.

• Людно: берегова стежка забита людьми.
• До води не дістатися: уздовж берега стоять огорожі, озеро оглядають зі стежки.
• Туалети: безкоштовні громадські туалети приблизно за 200 м від озера, десь на тій самій відстані — безкоштовна питна вода.
• Інформаційні щити стоять менш ніж за сотню метрів від води, угорі, де починається підхід.

Машиною можна доїхати майже до самої води. Над озером є дві платні стоянки, ближча з них без покриття, а звідти вниз до кільцевої стежки — кількасот метрів пішки. Автобусні зупинки ще зручніші: обидві ближче до озера, ніж будь-яка зі стоянок, тож пішки з них виходить найкоротше з усіх.

Найкраще: опівдні, коли вода найгустішого смарагдового кольору.

Чого уникати: берегової стежки, якщо хочете побути з озером наодинці, — вона забита людьми.

Колір тут залежить не від сезону, а від світла. Сонце обходить озеро, і поверхня встигає побути зеленою, бірюзовою й темнішою синьою, тож місце, яке ви зняли дорогою туди, на зворотному шляху виглядає інакше.