Левада-да-Рібейра-да-Жанела

Стежка йде вздовж водного каналу, з одного боку долина обривається вниз, — але повертаються звідси з розповідями про тунелі. Кілька з них пробито просто в скелі, і в жодному немає освітлення. Один тягнеться близько 1,5 км, усередині падають водоспади, тож проходиш його в темряві й виходиш мокрий наскрізь. У першому тунелі теж є свій водоспад, і він найлегший з усіх.

За тунелями стежка виводить до будинку праворуч: усередині на стіні пішоходи пишуть своє ім'я й дату. Далі основна стежка переходить через греблю, під якою водоспади. А ще далі зсув зніс стежку. Хто налаштувався йти далі, мусить спускатися ґрунтовою стежкою до річки й вибиратися нагору на той бік, і ця ділянка дуже крута.

• Ліхтар: тунелі не освітлені, а один із них — близько 1,5 км.
• Дощовик: у довгому тунелі вода ллється зі стелі й промочує наскрізь.
• Після дощу: стежка стає дуже мокра і слизька, а зі схилу вгорі зриваються камені.
• Далекий кінець розбито: за греблею зсув зніс стежку, і табличка показує, де радять зупинитися.
• Зручності: туалети є біля самого початку; місця для пікніка вздовж стежки є, але за ними не доглядають.

Майже всі приїжджають машиною. Асфальтована стоянка — за 28 м від початку стежки, друга — за 56 м, тож підходу як такого немає: виходиш з машини й одразу стаєш на леваду. Далі стежка йде рівно вздовж каналу, а тунелі починаються згодом, тож ліхтар тримай під рукою, а не на дні рюкзака.

Краще: рано вранці, після кількох сухих днів поспіль.

Уникати: дощу і наступного дня після нього.

Стежка тиха: вирушивши о пів на дев'яту, перші кілометри матимеш тільки для себе, інші пішоходи з'являються ближче до полудня. Дощ міняє прогулянку геть: покриття стає слизьке, зі схилу зриваються камені, а туман може закрити долину, і дивитися буде нема на що. Четвертому тунелю потрібно кілька сухих днів позаду; однієї дощової ночі досить, щоб про нього забути.