Маяк Морро-Хабле

Вежа височіє в глибині пляжу — єдина вертикаль над берегом із золотим піском, дюнами й атлантичним прибоєм. Це найвищий маяк Канарських островів — 59 м заввишки; його добудували 1991 року, і він досі працює: після заходу сонця дає два білі спалахи кожні 10 секунд.

Але їхати сюди варто передусім заради того, що навколо. Широкий м'який пляж тягнеться в обидва боки, і місця вистачає навіть там, де здають лежаки, а хвилі такі, що виходять серфінгісти. Краєм пляжу снують земляні білки, неподалік щебечуть папужки. Уздовж моря йде набережна з крамницями й доріжками для бігу. На заході сонця вежа стає силуетом на тлі помаранчево-рожевого неба — цей кадр роблять усі.

• Громадські туалети — приблизно за 20 м від маяка. Питної води поблизу немає, тож беріть свою.
• Бари й ресторани розташовані за 300–400 м від пляжу, тому на самому березі тихо.
• Частину пляжу займають лежаки напрокат, решта — вільний пісок, і простору там багато.
• Дехто на цій ділянці засмагає голяка.
• Маяк Пунта-Хандія — інша вежа, за 22 км дорогою, на західному краю півострова. Перевірте, до якого з двох вас веде карта.

Маяк стоїть на краю пляжу з боку Морро-Хабле, і вежу видно ще здалеку. Приблизно за 300 м від неї є дві асфальтовані стоянки. Автобусна зупинка «Морро-Хабле – Фаро» (Morro Jable - Faro) — приблизно за 320 м від вежі. І від стоянок, і від зупинки до підніжжя маяка — близько 300 м пішки набережною.

Обережно з назвою в картографічному застосунку: старіший маяк Пунта-Хандія стоїть за 22 км дорогою, на самому західному краю півострова Хандія, і ці два маяки легко сплутати.

Найкраще: рано-вранці, коли на пляжі тихо й світло, або на заході сонця, коли вежа темніє на тлі помаранчево-рожевого неба.

Уникайте: середини дня влітку на відкритому піску.

Поза зоною лежаків тіні на пляжі немає, а сонце, відбите від піску й води, найдужче пече близько полудня.