Оглядовий майданчик Пінакулу

Унизу за поручнями лежить Фуншал — дахи, гавань, а далі відкрита вода до обрію. Лавки повернуті до краєвиду, тож найприродніше сісти й дати світлу зробити своє. Заради заходу сонця сюди й приходять, і тераса весь цей час лишається тихою: небо над затокою перебирає кольори навіть тими вечорами, коли сонце так і не виходить з-за хмар. Висота — частина враження. Місто внизу достатньо далеко, щоб його шум розрідився, а до тераси долинає натомість вітер і випадковий звук, що піднявся схилом.

• Ні туалетів, ні інформаційного пункту — на майданчику нема нічого, і в радіусі 800 м теж ні того, ні того.
• Слабке місце — паркування — місць при узбіччі коло поручнів мало, а асфальтований паркінг за 205 м уздовж дороги — тільки для клієнтів.
• Лавки біля поручнів — тераса тиха навіть на заході сонця, тож пересидіти тут світло цілком реально, а не чекати вільного місця біля поручнів.

Дорога проходить просто повз майданчик, машини стають при узбіччі коло поручнів — жодного підходу пішки тут по суті нема. Місць мало, а асфальтований паркінг за 205 м уздовж дороги позначений як тільки для клієнтів, тож на нього розраховувати не варто. Найближчі автобусні зупинки, Estalagem Montanha, менш ніж за 200 м — досить близько, щоб приїхати без машини.

Краще: останні години дня, до заходу сонця включно.

Уникати: щільної хмарності над затокою — коли Фуншала не видно, робити тут більше нема чого.

Тераса дивиться вниз схилом на місто й воду, а колір тримається в небі й після того, як сонце сіло, — тому люди лишаються довше за той момент, який усі фотографують.