Канатна дорога Ашадаш-да-Круш

Сама поїздка і є тим, заради чого сюди їдуть. Кабіна переходить через край скелі й іде вниз по стіні, а океан унизу — всю дорогу. На дні — fajã: покинуті ділянки, пересохлі левади й будинки під скелею. Усе це занедбане, і море там не для купання. Внизу вартують часу стежка вздовж води й кафе в її кінці. Біля верхньої станції є оглядовий майданчик над тим самим урвищем, а за ним — буфет із легкою їжею. Коли черга довга, згори видно майже те саме, що й зі спуску.

• Приїздіть зранку. Стоянка заповнюється, і машини стають уздовж дороги вище. Черги збираються на обох станціях.
• Шестеро в кабіні, кабіна раз на п’ять хвилин. Черга внизу означає другу чергу — на підйом назад.
• Ставте на ручник. Коли стоянка повна, машину лишають на дорозі над станцією.
• Купатися внизу немає де. Берег унизу небезпечний для купання, а село там занедбане.
• Дорога таки ламається. Її вимикали, коли люди вже стояли в черзі.

Станція стоїть на вершині скелі, під’їхати можна просто до неї. Стоянка — біля входу; коли вона заповнюється, машини стають уздовж дороги вище, там ставте на ручник. Усе, що нижче верхньої станції, — пішки або в кабіні. Канатна дорога спускає до fajã, а тією самою скелею вниз веде стежка — для тих, хто не хоче стояти в черзі.

Найкраще: рано, щойно відкриють, поки не заповнилися стоянка й черга. Уникати: приїзду під кінець дня, коли чекати доводиться довго на обох станціях.

Пропускна здатність тут стала, а натовп — ні: шестеро на кабіну, кабіна раз на п’ять хвилин. Черга на нижній станції стоїть на відкритому сонці: ні оголошень, ні когось, хто нею керує.