Долина Бокер

Піший маршрут від Порт-де-Полленса долиною між двома скелястими хребтами до бухти Кала-Бокер із прозорою водою

Долина Бокер тягнеться на 3 кілометри на північний схід від Порт-де-Полленса (Port de Pollença) на півночі Мальорки й виходить до моря в бухті Кала-Бокер (Cala Boquer). На північному заході здіймається хребет Кавалл-Бернат (Serra del Cavall Bernat), дальній бік якого обривається до моря на 360 метрів; хребет на південному сході піднімається до 353 метрів на Ель-Морралі (El Morral). З боку суходолу долину замикає садиба Бокер (Finca Boquer), а дістатися сюди можна тільки пішки. Орнітологи знають долину за перелітними птахами й синім скелярем, який живе тут постійно. Назва походить від римського міста Бокхоріс (Bocchoris), яке, ймовірно, тут і стояло.

Піший туризм

Вхід: Квиток не потрібен, прогулянка безкоштовна.
Доступність: Для візків і людей з обмеженою рухливістю не підходить: стежка спершу піднімається, а потім круто спускається скелями до бухти.
Парковка: Дві безкоштовні стоянки — гравійна й бетонна — приблизно за 1,2 і 1,4 км по прямій.
Складність: 3 км долиною добре втоптаною стежкою: короткий підйом, потім крутий кам'янистий спуск до бухти. До бухти близько 50 хвилин, тіні немає; потрібне надійне взуття.
Транспорт: Автобусом до зупинки «Кан-Сінгала 1» або «Кан-Сінгала 2» у Порт-де-Полленса, приблизно за 1,5 км по прямій.
Бронювання: Бронювати не потрібно.
Години: Це відкрита місцевість без годин роботи; ходіть засвітла.
Адреса: Boquer Valley, 07460, Balearic Islands, Spain

Навіщо їхати

Стежка закінчується на скелях над Кала-Бокер — бухтою з прозорою водою, де можна скупатися, перш ніж рушати назад.

Та й сама дорога варта того. Дно долини — відкриті сільські угіддя, а обабіч земля піднімається до голого вапняку: з одного боку — зубчастий гребінь Кавалл-Бернат, з другого — хребет Ель-Морраль. По той бік Кавалл-Бернат скелі на 360 метрів прямовисно падають у море.

Орнітологи приїжджають сюди заради синього скеляра, який живе на цих кручах цілий рік, і перелітних птахів, що тягнуться крізь долину. Назва старша за садибу біля входу: вона походить від Бокхоріса — римського міста, яке, ймовірно, тут стояло.

Корисно знати

Тіні на маршруті немає, питної води й туалетів поблизу теж: візьміть воду й захист від сонця.
Спуск до бухти крутий і кам'янистий, стежки розходяться в усі боки; потрібне надійне взуття.
Маршрут для впевнених пішоходів; тим, хто нетвердо тримається на ногах, буде важко.
Саме дно долини — це поля; дивитися варто на хребти й море в кінці.
Дороги в долину немає, потрапити сюди можна тільки пішки.

Як дістатися

Маршрут починається в Порт-де-Полленса. Водієві підійде будь-яка з двох стоянок — приблизно за 1,2 і 1,4 км від долини по прямій; автобусом найближче доїхати до зупинок «Кан-Сінгала 1» і «Кан-Сінгала 2» (Can Singala 1, Can Singala 2) у містечку, звідти близько 1,5 км.

Далі — пішки. Стежка минає садибу Бокер, проходить крізь ворота на угіддях і йде долиною добре втоптаним шляхом; дорогою трапляються інформаційний щит про рослинність долини й вказівник. Спершу короткий підйом. Потім стежка спускається скелями до бухти, і ця остання ділянка йде найповільніше. До бухти закладайте хвилин 50 і стільки ж на зворотний шлях.

Коли їхати

Найкраще: рано-вранці, а якщо йдете заради птахів — навесні чи восени.

Уникайте: середини літнього дня.

Тіні на маршруті немає зовсім, тож іти значно легше, поки сонце не піднялося над хребтами й не заглянуло в долину. А перелітні птахи пролітають тут навесні й восени.

Місцеві правила

Стежка йде повз садибу Бокер і перетинає сільські угіддя через кілька воріт. Зачиняйте за собою кожні ворота, навіть якщо вони стояли відчинені, коли ви підійшли; одні замкнені ланцюгом із навісним замком, який просто знімається. Полів і тварин, що на них пасуться, не чіпайте.

Сонце і світловий день

Оглядові точки

🩶

☑️

Пуч-де-л’Офре