Кальдерон-Ондо

Від майданчика на краю земля обривається в кратер — чашу з іржаво-червоного й темного вулканічного каміння. Дивитися в неї можна, заходити — ні. Обернешся — і внизу вся північ острова: за протокою Лансароте, а біля берега низький обрис Лобоса.

Сам підйом — теж частина задоволення. Брукована стежка доглянута й позначена, і діти, і гірські велосипедисти долають її без труднощів. Ближче до вершини між камінням шмигають берберійські земляні білки. Це завезений вид, тож не годуйте їх.

• На схилах немає тіні. Візьміть капелюх, сонцезахисні окуляри й воду: туалетів і питної води немає ні біля вулкана, ні поблизу.
• Дорога до стоянки біля вершини дуже вибоїста; краще їхати позашляховиком або машиною з повним приводом.
• Оглядовий майданчик на краю невеликий, і людей там буває багато.
• Для бруківки потрібне міцне взуття.
• Якщо хочеться довшої прогулянки, вулканічною місцевістю довкола прокладено й інші пішохідні маршрути.

Піднятися можна двома шляхами. Від Лахареса до самого краю кратера веде позначена брукована стежка. Дорогою від селища весь час пече сонце й сховатися ніде, тож вирушайте з водою і в капелюсі.

Автомобілем можна доїхати дуже вибоїстою дорогою до стоянки приблизно за 600 м від кратера по прямій; найкраще з нею впорається позашляховик або повнопривідна машина. Звідти останній відрізок — пішки, вгору бруківкою до майданчика. Найближчі автобусні зупинки — у Лахаресі, приблизно за 2,6 км по прямій.

Найкраще: рано-вранці або ближче до вечора, коли сонце низько і на схилах прохолодніше.

Не варто: опівдні, особливо влітку.

Конус голий від підніжжя до краю кратера, тож від полуденного сонця тут не сховатися, а низьке світло вранці й увечері підкреслює кольори стін кратера.

Заходити в кратер заборонено: далі майданчика й стежки вздовж краю відвідувачам не можна. Підіймаючись і спускаючись, не сходьте з позначеної стежки. Не годуйте земляних білок: це інвазивний вид, і підгодовування сприяє його поширенню.