Кан-Прунера

На всю ширину другого поверху тягнеться кований балкон із хвилястими ґратами, а сірий вапняковий фасад вінчає балюстрада з каменю й заліза, оповита листям. Усередині той самий стиль витримано в кожній кімнаті: матове скло з рослинними й геометричними візерунками, плиткова підлога з природними та геометричними мотивами, гіпсові стелі з густим рослинним рельєфом, шпалери на стінах, а в кількох кімнатах, серед них у їдальні, збереглися меблі тієї доби. Така єдність інтер'єру й фасаду на Мальорці рідкість — саме заради неї сюди й варто прийти.

Мистецтво — окрема історія. Здебільшого це живопис кінця XX століття, переважно мальоркинських художників, і з самим будинком він майже не пов'язаний. Трапляються тут і роботи Жоана Міро, і кераміка Пікассо, є зала картин сольєрського художника-авангардиста Жулі Раміса та дві зали старовинних ляльок. За будинком, у саду, працює кафе, де можна спокійно посидіти й перепочити посеред огляду.

• Вхід і крамниця — у сучасній прибудові поруч з особняком.
• Безплатний аудіогід є англійською, але працює онлайн, тож візьміть телефон з мобільним інтернетом.
• На верхньому поверсі є творчий простір для дітей, де все можна чіпати руками.
• У саду є кафе, на місці є туалети.
• Огляд розтягується на кілька поверхів — від галерей у підвалі до верхнього поверху.

Кан-Прунера стоїть на вулиці Са-Льюна в Сольєрі, а заходять до неї через сучасну прибудову поруч з особняком — там вхід і крамниця. Найближча зупинка, площа Тейшидорс (Plaça dels Teixidors), приблизно за 280 м по прямій. Якщо ви на машині, є дві платні стоянки: одна приблизно за 100 м, друга — приблизно за 230 м. Від будь-якої з них останній відрізок доведеться пройти пішки міськими вулицями до дверей на рівні тротуару.

Найкраще: дощовий день або спекотне літнє пообіддя. Не варто: у неділю після обіду, бо музей тоді рано зачиняється. Майже весь огляд проходить у приміщенні, серед кімнат тієї доби й галерей, тож будинок виручає саме тоді, коли погода не для прогулянок, а посеред огляду можна перепочити в кафе в саду.