Капокорб-Вель

Ви ходите серед решток цілого доісторичного селища: стіни будинків із грубого каменю без розчину, проходи між ними й масивні основи талайотів — веж, від яких талайотська культура й дістала назву. Уздовж шляху стоять інформаційні таблички, тож обриси поселення читаються просто на місцевості.

Мало яку талайотську пам'ятку на Балеарах розкопали так ретельно. Окрім основного селища, ще кілька талайотів стоять осторонь, на північному сході. Вони витягнулися в лінію з південного заходу на північний схід, і це нагадує розташування в Сон-Олезі (Son Oleza).

Частину території затіняють дерева. Серед каміння тихо, а під деревами є де сісти й неквапом роздивитися місце.

• Питної води на території немає. Візьміть із собою воду: у літню спеку від ходьби камінням швидко хочеться пити.
• Під ногами всюди скеля й рештки стін. Потрібне закрите взуття, яке не ковзає.
• Інформаційні таблички пояснюють план селища, поки ви його обходите.
• Неподалік є бар із кавою, напоями й перекусом — зручно зайти до або після огляду.
• З дітьми сюди їхати можна, але малих на нерівному камінні тримайте за руку.

Капокорб-Вель стоїть біля сільської дороги приблизно за 12 км від Льюкмайора, і найпростіше дістатися сюди машиною. Парковка — приблизно за 100 м від пам'ятки по прямій, а машину можна залишити просто біля сусіднього бару. На парковці є місця для людей на візках.

Найближча автобусна зупинка, Кала-Пі (Cala Pi), — приблизно за 3,9 км по прямій, тож автобусом доведеться наприкінці довго йти пішки.

Найкраще: весняні й осінні ранки, одразу після відкриття.

Не варто: їхати в четвер, коли пам'ятка зачинена, і опівдні в розпал літа.

Селище — відкритий кам'янистий простір, і хоча частину його затіняють дерева, опівдні в липні й серпні ходити між руїнами спекотно й постійно хочеться пити. Натомість низьке ранкове світло підкреслює фактуру стін сухої кладки.