Святилище Кура

З терас уся середина Мальорки лежить унизу як на долоні: поля й села на рівнині, Серра-де-Трамунтана (Serra de Tramuntana) на північно-західному обрії, по краях — море. Саме заради цього краєвиду сюди й піднімаються.

Вершина стала місцем усамітнення ще тоді, коли в XIII столітті сюди прийшов молитися й писати Раймунд Луллій, і монастир, що виріс тут після нього, досі вінчає гору. Частина його тепер — готель. Вечеряють у ресторані з видом на захід сонця, а на сніданок — шведський стіл із місцевих страв у старій тихій залі. Залишитеся на ніч — і вершина буде вашою, щойно денні відвідувачі роз'їдуться вниз.

• Ресторан приймає й тих, хто не живе в готелі, а вечеря припадає на захід сонця над рівниною.
• У номерах стельові вентилятори; про кондиціонер питайте до бронювання, бо влітку ночі тут, нагорі, лишаються спекотними.
• Поблизу немає місця, де можна набрати питної води, тож беріть воду з собою.
• Туалети — просто біля святилища.

Святилище стоїть на самій вершині Пуч-де-Ранда, і найпростіше піднятися машиною. Стоянка — приблизно за 65 м, з місцями для людей на візках, тож пішки лишається ледве хвилина. Ще одна стоянка — приблизно за 740 м. Біля святилища стоять щит із картою та дороговказ.

Без машини найближча автобусна зупинка — Ранда, приблизно за 1 км по прямій і нижче схилом; решту шляху доведеться йти вгору.

Найкраще: ближче до вечора в ясний день, а потім лишитися на захід сонця на терасах або в ресторані.

Краще уникати: серпанкових полуднів посеред літа, коли далекі хребти розчиняються в сліпучому світлі.

Сюди їдуть заради краєвиду на рівнину, а найчіткіший він у ясну погоду, коли сонце стоїть низько.