Водоспад Фоссдальсфосс

Більшість знаменитих водоспадів Ісландії закінчуються річкою або чашею під каскадом. Fossdalsfoss обривається в море. Струмок збігає темною, посмугованою мохом скелею й падає просто в Ейяфьордюр, тож коли води багато, водоспад і фіорд здаються одним суцільним полотном рухомої води. Саме ця зустріч зі стіною фіорду й вирізняє його з-поміж інших.

Друге, що його визначає, — до нього важко дістатися, і тому він майже незайманий. Тут немає ні оглядового майданчика з парковкою, ні настилу. Можна вийти на човні або гідроциклі вздовж берега з Оулафсфйордюра й підійти до водоспаду з води — або наважитися на довгий важкий похід уздовж узбережжя. Плата за цю недоступність — справжня самотність: на цьому відрізку північного берега компанію тобі радше складуть морські птахи, ніж інші мандрівники, і саме у відчутті особистого, здобутого власними силами відкриття — чимала частина того, заради чого сюди їдуть.

• Оглядового майданчика біля дороги немає: діставатися доведеться або на човні чи гідроциклі з Оулафсфйордюра, або довгим прибережним походом — вирішіть заздалегідь, яким шляхом.
• Похід — близько 9 кілометрів туди й назад нерівним бездоріжжям без жодних зручностей; ставтеся до нього серйозно, а не як до легкої прогулянки.
• Тури водою залежать від спокійного моря й працюють у теплі місяці, тож майте запас у планах на випадок, якщо негода скасує вихід.
• Одягайтеся на холод і вологу в будь-якому разі — бризки на човні, вітер і болото на стежці — і беріть воду та перекус із собою.
• Місце віддалене, і краще поєднувати його з узбережжям Третласкаги (Tröllaskagi) та містечками на кшталт Оулафсфйордюра й Дальвіка (Dalvík), а не їхати заради нього одного.

У бік водоспаду веде стежка, але ходити нею відвідувачам не можна. Вона перетинає приватну ділянку, і на ній стоїть табличка «приватна дорога». Навесні 2026 року було так само. Не плануйте пішого підходу до Фоссдальсфоссу й не розраховуйте дістатися до підніжжя води.

Краще: червень і початок липня, зокрема й пізно ввечері. Уникати: середина зими, коли світлового дня так далеко на півночі мало.

Це північне узбережжя Ісландії, трохи південніше Північного полярного кола. Серед літа ніч тут по-справжньому не темніє, і водоспад видно о тій порі, коли південніше сонце давно зайшло б.