Ілья дель Рей

По камені під ногами шастають ящірки, і більше ніде, крім цього острова, вони не живуть. Решта цікавого — те, що зробили волонтери: шпиталь стояв покинутий, без дахів, а тепер відновлений майже повністю, приміщення за приміщенням, причому робота триває, тож кожного разу видно більше. Усередині артефакти й стенди розповідають, для чого служив острів і як він вписується в ширшу історію порту. Є ще й художня виставка. І саме місце: ти стоїш посеред порту Маона, вода й місто з усіх боків — такого виду не дає жоден берег у порту.

• Місцями це досі будівництво. Реставрація триває, окремі приміщення можуть бути закриті — у поганий день далі вікон першого поверху не пройдеш.
• Оглядають тільки з гідом. Екскурсії ведуть іспанською та каталанською, англійською і німецькою.
• Що є на острові. Є кафе, туалети безплатні.
• Тільки човном, і зі сходинками. Мосту немає, вхід для візка не пристосований, а на материковому боці немає й парковки, пристосованої для візка.
• З дітьми годиться — ящірки всюди й простір, де можна походити, але не підпускай їх до самої води.

Мосту немає, дороги теж. Через порт із Маона перевозить човен, і за переправу платять окремо від усього іншого, що коштує відвідування. Машини лишаються на материку: найближча безплатна громадська парковка — близько 540 м від острова по прямій, а автобусна зупинка, що носить ім'я самого острова, — близько 116 м, теж по прямій через воду. Зійшов із човна — далі все пішки серед шпитальних будівель і по набережній. Перед переправою дізнайся, коли човен вертається: скільки ти тут пробудеш, визначає не музей, а зворотний рейс.

Найкраще: вечірнє відкриття у будній день, коли світло над портом уже м'якше, а на човнах туди спокійніше.

Уникай: середини дня, коли острів на кілька годин закривається, і неділі по обіді, бо в неділю відкрито лише зранку.

У серпні порт найлюдніший, і човни туди набиваються повні; весна та осінь дають ту саму воду й ті самі будівлі, тільки людей менше, а переправа прохолодніша.