Пляж чорного піску Мелейрі

Пісок тут чорний, на вершинах гір позаду лежить сніг, а Атлантика підходить відкрито й без перешкод. Від відоміших чорних пляжів Мелейрі відрізняє те, що на ньому лежить. На смузі прибою збираються незвичайні камені, морські мушлі й кістки — перебирати їх тут і є головне заняття. Біля самої води тримаються птахи.

Друга половина — тиша. Пляж стоїть просто біля Кільцевої автомобільної дороги і все одно рідко буває людним, а земля така рівна, що пройтися берегом не варте жодних зусиль.

• Під ногами — чорний пісок упереміш із камінням і мушлями. Земля рівна, іти легко, але пісок і сипке каміння важко даються колесам.
• Вітер — пляж відкритий Атлантиці, і затримати вітер тут нічому. Вітрівка не завадить навіть тоді, коли небо спокійне.
• У негоду — на піску немає де сховатися, а низька хмарність ховає гори. У сильний дощ зупинятися майже немає сенсу.
• Лишіть пляж таким, як застали — по каміння, мушлі й кістки на прибійній смузі сюди й приїжджають.
• Птахи — уздовж води тримається птаство, тож бінокль стане в пригоді.

Мелейрі лежить на узбережжі неподалік Breiðdalsvík в Аустурланді, на Кільцевій автомобільній дорозі. Дістатися можна автомобілем, стати — на узбіччі біля пляжу. Далі земля рівна, і йдеш уздовж берега, а не до чогось конкретного. П'ятнадцяти хвилин на піску вистачає, щоб побачити місце й повернутися.

Краще: ясна погода, коли видно гори позаду пляжу і сніг на їхніх вершинах.

Уникати: низької хмарності й сильного дощу — краєвид позаду і є половина причини зупинятися, а сховатися на піску немає де.

Людно тут буває рідко, тож питання часу — це питання погоди, а не втечі від інших. Вигляд складають разом чорний пісок, море й гори, а коли опускається хмара, лишається сам пісок.