Стейнасафн Петру

Камені тут не за склом. Петра збирала їх десятиліттями, і тепер вони лежать на садових клумбах і по кімнатах будинку — колекція і дім стали одним місцем.

Головне тут кількість: прозорий халцедон, агати зі смугами-кільцями, яшма темно-червоних і землистих відтінків, кварц, аметист і вулканічна порода, всипана кальцитом та вибагливими цеолітами. Поряд із мінералами стоїть і все інше, що Петра лишала собі: ручки, сірники, опудала птахів.

Підписів майже немає. Ніякого поділу за видом, мінералом чи походженням, а написані тексти розповідають про Петру, а не про каміння. Сюди їдуть подивитися на каміння загалом, а не навчитися його розрізняти. Сад доглянутий, і колекції в ньому не менше, ніж у будинку.

• Підписів мало — каміння не розсортоване за видом чи походженням, назви трапляються рідко. Це зібрання, а не впорядкована мінералогічна експозиція.
• Чимала частина — надворі — у саду її не менше, ніж у будинку, тож одягайтеся за погодою.
• На місці є туалет.
• Дітям тут раді — місце розраховане і на них, і на дорослих.
• Зупинка, а не цілий день — колекція невелика і легко вкладається в поїздку східним узбережжям.

Стейнасафн Петру стоїть у Stöðvarfjörður, селищі на узбережжі Східної Ісландії, і дорога вздовж фіордів проходить просто через нього. Майже всі приїжджають машиною, паркуються біля музею й заходять із дороги пішки. Будинок і сад стоять на одній ділянці, тож іти доводиться вже за хвірткою, поміж клумб.

Краще: зранку, щойно відчинять, щоб мати запас часу до закриття.

Не варто: приїжджати перед самим закриттям — хвіртку замикають вчасно, і сад тоді видно хіба через паркан.

Відчинено щодня, тож день тижня нічого не змінює — змінює година. Чимала частина колекції надворі, і в суху ясну погоду сад вартий прогулянки.