Мірадор-дель-Ріо

Ззовні будівлі майже не видно: Манріке обклав її тим самим каменем, що й скеля. Усередину веде звивистий коридор, а за ним відкриваються дві склепінчасті зали, кожна з одним величезним вікном — це «очі» Мірадора. Крізь них Ла-Грасіосу видно просто внизу, за вузькою синьою протокою Ель-Ріо.

У ясну днину погляд сягає далі: за Ла-Грасіосою — Монтанья-Клара (Montaña Clara), Роке-дель-Оесте (Roque del Oeste) і найдальша, Алегранса (Alegranza), — острівці архіпелагу Чініхо. Кафе розташоване за вигнутим склом, тож каву зі шматком торта п'єш, маючи перед собою весь архіпелаг. Нагорі тераси на двох рівнях відкриті всім атлантичним вітрам. Дорогою зверніть увагу на залізні скульптури Манріке та плавні, органічні форми залів.

• На урвище сідають хмари, і тоді краєвиду може не бути зовсім. Перш ніж їхати нагору, гляньте, яке небо над північчю острова.
• Тераси відкриті, вітер там сильний. Візьміть легку куртку навіть у теплий день.
• Вхід за квитками. Коли вже подивилися з терас, сядьте в кафе біля вікон — так можна побути з краєвидом довше.
• Усередині є кафе, сувенірна крамниця й туалети — усе для відвідувачів із квитками.

Сюди їдуть дорогою, нагору на урвище на самій півночі острова. Стоянка для відвідувачів — просто біля будівлі, приблизно за 45 м, а приблизно за 170 м є ще запасна ґрунтова. Звідти одразу заходите досередини звивистим коридором.

Автобуси зупиняються далеко звідси: найближча зупинка, Є (Ye), — приблизно за 2 км по прямій, а Лас-Росітас (Las Rositas) — приблизно за 2,5 км.

Назад їдьте дорогою вздовж скель. Вона йде високо над морем: з одного боку сірі вулканічні гори, з другого — відкритий океан.

Найкраще: у ясний день, одразу після відкриття або наостанок, перед закриттям.

Не варто: коли на вершині урвища лежать хмари, а також серед дня.

Хмари повністю закривають Ла-Грасіосу, а впродовж дня зали й тераси заповнюють групи з туристичних автобусів; коли вони роз'їжджаються, тут стає тихо.