Спеціальний природний резерват Монтанья-Роха

Вітер зустрічає вас ще до того, як почнеться стежка, і несе такий дрібний пісок, що той потрапляє і у взуття, і в сумки, і у вуха. Над рівниною самотньо здіймається Монтанья-Роха — іржаво-червоний конус заввишки приблизно 171 м між двома смугами пляжу.

Маркована стежка на вершину крута, а місцями слизька. Згори видно, як узбережжя тягнеться в обидва боки: світлий пісок, темний вулканічний камінь і море, що рідко буває спокійним. Унизу піщану рівнину перетинає мережа стежок, досить рівних, щоб пробігтися, проїхатися велосипедом чи легко прогулятися з дітьми. Людей тут небагато.

• У резерваті й поблизу немає ні туалетів, ні питної води. Запасіться водою заздалегідь.
• Вітер сильний, а пісок дрібний. Телефони й камери тримайте в сумці.
• Підйом слизький: потрібне взуття, що не ковзає, а якщо маєте трекінгові палиці — візьміть їх.
• Земля гола, опівдні тіні немає. Візьміть капелюх і сонцезахисний крем.
• Рівними стежками можна проїхати на візку з чиєюсь допомогою. Стежкою на вершину — ні.

Дві безкоштовні стоянки розташовані приблизно за 640 м і 670 м від резервату по прямій, одна з них ґрунтова; місць зазвичай вдосталь. Від будь-якої далі треба йти пішки піщаною рівниною.

Найближча автобусна зупинка — Ла-Техіта (La Tejita), приблизно за 1 км.

Якщо збираєтеся на вершину, шукайте марковану стежку. Інші шляхи схилом угору небезпечні, і підніматися варто тільки маркованою.

Найкраще: рано вранці або надвечір, у тихіший день.

Уникайте: середини дня, а в найвітряніші дні — підйому.

Ні на конусі, ні на рівнині тіні немає, схил слизький навіть у безвітря, а низьке вечірнє світло робить червоний камінь насиченішим.

Монтанья-Роха — спеціальний природний резерват, тобто територія, що охороняється законодавством Канарських островів. Не сходьте зі стежок: у резерваті є ділянки, відведені під насадження рослинності, і ходити ними заборонено. Підіймаючись, користуйтеся тільки маркованою стежкою, а на інші стежки схилом угору не ступайте.