Церква Сант-Жоан-де-Лабріджа

Ступиш із сонця під портик — і одразу прохолодно. Уздовж нього тягнуться кам'яні лави, а плити під ногами за роки витерлися до гладкості. У спеку кращого місця, щоб посидіти, в селі немає.

Сама церква — звичайна сільська архітектура Ібіци: білі стіни, строгі лінії, прикрас майже жодних. В око впадає інше — розмір. Церква з цвинтарем здаються завеликими для такого маленького села.

У неділю село заповнює ярмарок: ятки з речами ручної роботи, жива музика. У будні Сант-Жоан-де-Лабріджа зовсім затихає, і в портику часто нікого.

• Церква відчинена лише в неділю зранку. Решту тижня її можна побачити тільки ззовні та з портика.
• Неділя в селі — ярмарковий день: речі ручної роботи й жива музика.
• Біля церкви немає ні громадських туалетів, ні питної води — запасіться заздалегідь.
• Полуденну спеку найкраще пересидіти в тінистому портику на кам'яних лавах.

Здебільшого сюди їдуть машиною. Біля церкви дві стоянки: ближча приблизно за 70 м, друга приблизно за 100 м, тож останній відрізок — коротка прогулянка селом.

Автобусом — до зупинки Сант-Жоан (Sant Joan), приблизно за 110 м від церкви. Наступна зупинка, Енкреуамент Портінач (encreuament Portinatx), розташована приблизно за 800 м по прямій, і пішки звідти довше.

Найкраще: неділя зранку — єдиний час, коли церква відчинена.

Не варто: у будні, якщо хочете зайти всередину: з понеділка по суботу двері зачинені.

У неділю в селі ще й ярмарок, а з ним і натовп. У будні ж село Сант-Жоан-де-Лабріджа дуже тихе, і портик увесь ваш.

Церква Сант-Жоан-де-Лабріджа — діюча парафіяльна церква. Одягніться як до церкви: плечі й коліна мають бути закриті, а всередині говоріть тихо. Якщо йде служба, тримайтеся позаду й не фотографуйте, доки вона не скінчиться.