Укріплений хутір Балафія

Коли піднімаєшся ґрунтовою дорогою, першими з'являються три будинки: білі стіни, пласкі дахи, а між ними — оборонна вежа. Балафія — селянський хутір, який сам себе укріпив: вежі будували, щоб родинам було де сховатися, коли корсари заходили вглиб острова, і будинки досі сприймаються як одне ціле, зведене для оборони.

Зупинка тут тиха. Обійти будинки можна за п'ять хвилин, а далі варто пройтися дорогою в бік села Сант-Льоренч-де-Балафія: прогулянка приємна, і хвилин за десять, біля будівлі при дорозі, відкривається вежа, що збереглася повністю.

• Будинки й вежі — приватна власність: дивитися на них можна з дороги, всередину не потрапити.
• Під'їзна дорога вузька й без покриття. Машина нею проїде, але їхати треба повільно.
• Ні туалетів, ні питної води ні на хуторі, ні поблизу немає — воду беріть із собою.
• Парковки й входу, пристосованих для візка, немає.
• Поєднайте з селом Сант-Льоренч-де-Балафія: це дві хвилини машиною далі тією ж ґрунтовкою, а церква там стоїть на сільській площі.

Останній відрізок — вузька ґрунтова дорога, машиною проїхати можна. Найближчі позначені на карті стоянки — приблизно за 630 м і 700 м по прямій; автобусна зупинка Ка-на-Пепета (Ca na Pepeta) — приблизно за 470 м.

Коли з'являться перші три будинки, можна зупинитися й обійти їх за п'ять хвилин. Якщо далі піти пішки дорогою до села Сант-Льоренч-де-Балафія, вийде приємна прогулянка: хвилин за десять, біля будівлі при дорозі, відкривається вежа, що збереглася повністю. Машиною тією самою ґрунтовкою до площі села — дві хвилини.

Найкраще: вранці або ближче до вечора, коли низьке сонце висвітлює білі стіни й вежі.

Краще уникати: полудня в липні та серпні.

У розпал літа в глибині Ібіци спекотно, іти доводиться відкритою ґрунтовою дорогою, а води поблизу немає.

Балафія — приватна власність: будинки й вежі тут житлові, і відвідувачів усередину не пускають. Дивіться на них з дороги, не заходьте у двори й на оброблені поля довкола, а коли проходите повз, говоріть тихіше.