Каньйон Стюдлагіл

Колони стоять рядами вздовж стін каньйону, шестигранні в перерізі, і підіймаються на кілька метрів від русла. Вода між ними бірюзова — її підфарбовує дрібний льодовиковий мул.

Колір і є заковика. Для нього потрібне сонце, а сірого дня річка виглядає куди тьмянішою, ніж на світлинах.

Берегів два, і вони не рівноцінні. На західному є оглядовий майданчик, звідки каньйон видно згори. Східний виводить на один рівень із колонами, але до нього 5 км пішки. Сама дорога легка або середньої складності.

• Стоянка платна. Оплата — через застосунок Parka або на місці.
• Береги різні. Оглядовий майданчик на західному; східний виводить упритул до колон, але після 5 км пішки.
• Туалети і фудтрак стоять біля головного заїзду. Узимку туалети зачинені.
• Узимку тут лід. Дороги й стежки замерзають, варто взяти льодоступи.
• Колір залежить від сонця. Бірюза найсильніша влітку, а хмарний день її гасить.

Дорога 923 відходить від траси 1 і веде в Jökuldalur до каньйону. Решту шляху долають пішки. На західному березі — оглядовий майданчик над каньйоном. Східний виводить на один рівень із базальтовими колонами, і до нього 5 км пішки. Узимку підхід починається від стоянки біля мосту, а відтинок до літньої стоянки проходять пішки.

Краще: з червня по жовтень, сонячного дня.

Уникати: середини зими, якщо ви не готові до льоду.

Найчистішу бірюзу річка має влітку, коли її живить прозоріша вода з водосховищ вище за течією, і колір проявляється лише під прямим сонцем. У зими свої переваги — сніг на колонах і менше людей на стежках, — але дороги й стежки вкриваються льодом, туалети зачинені, а до літньої стоянки не доїхати.