Свартіфосс

Стовпи звисають із краю урвища, мов труби темного органа, їхні обламані кінці нависають над головою, а вода спадає між ними однією білою ниткою. Унизу вигнута стіна замикається довкола озерця. Підніжжя завалене гострими кутастими брилами: нові уламки стовпів відколюються швидше, ніж вода встигає обточити їхні краї.

Придивіться до стовпів. Їхні грані перетинають горизонтальні борозни з кроком від 5 до 20 см — кожна позначає етап тріщини, що розкривалася, коли лава холола й стискалася. На пласких торцях уламків на кілька міліметрів виступають кругові кільця, від яких променями розходяться тонкі лінії; утворилися вони на останній стадії охолодження.

• Ближче ніж за 800 м від водоспаду немає ні туалетів, ні питної води, тож беріть воду з собою.
• Приблизно за 200 м від водоспаду стоїть інформаційний стенд про стовпчастий базальт: він пояснює, яку породу ви зараз побачите.
• Сам водоспад — лише тонка стрічка води; якщо ви вже надивилися на ісландські водоспади, підніматися варто заради базальтових стовпів.

Останню ділянку доведеться пройти пішки. Стежка до Свартіфосса починається просто від парковки в Скафтафетлі й піднімається схилом над нею, повз менші каскади, серед яких Hundafoss. Якщо їдете автобусом, виходьте на зупинці «Скафтафетль» — вона приблизно на тій самій відстані від водоспаду, що й парковка, — і звідти йдіть угору.

Найкраще: будні дні, коли стежкою від Скафтафетля вгору йде менше людей. Уникайте: субот улітку. Літніми вихідними на стежці дуже людно, а стовпи виходять на фото найкраще, коли перед ними стоїть менше відвідувачів.

Свартіфосс лежить у межах національного парку Ватнайокутль, тож на прогулянці діють правила парку. Не сходьте з позначених стежок: мох і низька рослинність на схилах дуже повільно відновлюються після витоптування. По всій Ісландії заборонено їздити поза позначеними дорогами. Щоб запустити дрон у парку, потрібен дозвіл адміністрації парку, а ставати з наметом можна лише на відведених кемпінгах.