Західний талайот Корнія-Ноу

Насамперед впадають в око брили: грубі кам’яні плити без жодного сліду розчину, складені у вежу, що стоїть уже близько трьох тисяч років. Придивіться до швів — і стане видно, як її збудовано. Споруду не тримає ніщо, крім ваги кожної брили й того, наскільки щільно вона лягла на нижню.

До того ж Корнія-Ноу — одна з тих талайотських пам’яток Менорки, до яких легше дістатися без машини. Вона на околиці Маона, до найближчої автобусної зупинки близько 260 м по прямій, тож огляд легко вкласти в ранок у місті.

• Туалетів і питної води немає ні на місці, ні поблизу. Візьміть воду з собою, особливо влітку.
• Біля пам’ятки важко знайти, де припаркуватися. Невелика машина стане на узбіччі, але автобусом простіше.
• Часом доступ обмежували одним днем на тиждень, хоч би що казав вказаний розклад. Перш ніж їхати спеціально, уточніть.
• Ні вхід, ні парковка не пристосовані для візка, а земля довкола вежі — нерівний камінь.

Пам’ятка на околиці Маона. Автобусом: зупинки «Корніола — Ескоршадор» (Corniola - Escorxador) і «вул. Корніола, 34» (C. Corniola, 34) — приблизно за 260 м і 270 м від пам’ятки по прямій, а далі пішки.

Автомобілем найскладніше з парковкою. Стоянки біля пам’ятки немає, а на узбіччі місця мало: невелика машина може стати край дороги, а звідти до вежі підніматися пішки. Найближча позначена на карті стоянка, приблизно за 475 м по прямій, — лише для клієнтів.

Найкраще: рано вранці або надвечір, коли низьке сонце вирізняє шви між брилами, а спека вже спадає.

Не варто: опівдні в розпал літа.

Це пам’ятка просто неба, без води й туалетів, а на голому камені під полуденним сонцем менорканського літа спекотно, і довго там не пробудеш.

Корнія-Ноу — охоронювана археологічна пам’ятка зі статусом культурної цінності. Не залазьте на стіни талайоту, не заходьте на огороджені ділянки й розкопи і не зрушуйте каменів: споруда тримається лише на вазі власних брил.