Серра-де-Трамунтана: сім місць у горах Мальорки

Кругла кам'яна сторожова вежа XVI століття просто біля дороги Ma-10 неподалік Баньяльбуфара, приблизно за сорок хвилин їзди від Пальми. Звідси стежили, чи не пливуть пірати. Усередину ведуть сходинки, а на дах — одна металева драбина, тож нагору піднімаються по черзі. З даху видно, як гори з обох боків обриваються в море, а внизу лежать тераси на схилах, якими славиться Баньяльбуфар. Вхід вільний, вежа відкрита будь-коли. Найкраще приїздити на захід сонця, тільки не тоді, коли дме сильний північний вітер. Туалетів і води немає, а на стоянці трапляються крадіжки з машин, тож нічого в машині не лишайте, навіть у багажнику.

Колишній монастир картезіанців у Вальдемосі, тепер музей. Зиму 1838–1839 років тут провели Фридерик Шопен і Жорж Санд, і більшість відвідувачів приходить заради кімнат, пов'язаних із ними; час від часу в монастирі грають Шопена. Кожна келія виходить у власний садок, а в старій аптеці на полицях досі стоять полив'яні банки. Найкращий краєвид на містечко й тераси довкола відкривається з вежі, але на неї потрібен окремий квиток. Музей відчиняється о 10:00, у неділю зачинений. Приїздіть у будній день зранку, до полуденного напливу в розпал літа. Автобуси зупиняються приблизно за 200 м.

Маєток на скелях між Вальдемосою й Деєю. У XIX столітті ним володів ерцгерцог Людвіг Сальватор Австрійський, який оселився тут заради краєвиду. У кімнатах збереглися його меблі, та запам'ятовують насамперед білу ротонду в кінці саду: попереду море, позаду гори, а внизу скеля Са-Форадада, пробита наскрізь. Вхід платний. У неділю садиба зачинена, посеред дня має перерву, а двері замикають задовго до заходу сонця: вечори тут віддано весіллям і концертам. Приїздіть ясного ранку в будній день. Стоянка Са-Форадада — приблизно за 90 м.

Потяг вирушає з власного вокзалу біля площі Іспанії в Пальмі. Дерев'яні вагони перетинають рівнину з оливковими гаями, потім піднімаються в гори й проходять крізь 13 тунелів до Сольєра. Залізницю збудували на гроші з торгівлі апельсинами й лимонами, звідси й прізвисько «Апельсиновий експрес». Вокзал у Сольєрі влаштовано в укріпленому будинку 1606 року, у ньому музей робіт Пікассо й Жоана Міро. Звідти до Порт-де-Сольєра спускається старовинний трамвай. З комбінованим квитком проїзд трамваєм туди й назад обійдеться приблизно вдвічі дешевше, ніж якщо платити у вагоні. Лінія перевозить понад мільйон пасажирів на рік, тож улітку сідайте на ранній потяг.

Ущелина біля Сольєра, де схилами піднімаються сотні оливкових терас, а серед них стоять кам'яні будинки, і все це століттями складали вручну. Коли в потоці є вода, стежка веде повз водоспад за водоспадом. Утім водоспади залежать від дощів і в середині літа можуть пересохнути, тож бачити їх краще навесні або після осінніх і зимових дощів. Кільцевий маршрут — близько 6 км і приблизно 430 м набору висоти, іти трохи більше двох годин; ті, хто проходить GR221, спускаються всією ущелиною від Кубера. На спуску каміння й великі брили, тож потрібне взуття, що не ковзає. Туалетів на стежці немає.

Вапнякова ущелина, що спускається з нагір'я Ескорки до моря в Са-Калобрі. Більшість доходить лише до гирла: із бухти тунель у скелі виводить між дві кам'яні стіни, попереду море. Щоб пройти ущелину повністю, доведеться від 3 годин 45 хвилин до 5,5 години дертися по гладких брилах, і на деяких підйомах без напарника не обійтися. Якщо раніше так не лазили, ідіть із гідом. Після сильних дощів в ущелину не ходіть, а води беріть із запасом: питної дорогою немає.

Монастир XIII століття на висоті 525 метрів у гірській улоговині, головне місце паломництва на Мальорці. За переказом, статую Діви Марії тут знайшов пастух-мавр. А хор хлопчиків Ельс Блауетс, названий за синіми сутанами, співає у святилищі з 1531 року. Заночувати можна в колишніх чернечих келіях: номери прості, з вентиляторами й без кондиціонерів. Надвечір, коли роз'їжджаються екскурсанти, тут стає тихо. У перші вихідні серпня прочани йдуть сюди вночі пішки з Пальми, вирушають о 23:00. Від Льюка починається багато гірських маршрутів.