Північ чи південь Тенерифе: де жити й що дивитися

Старе місто Ла-Лагуни внесене до списку ЮНЕСКО, а найвища його точка — мідний купол собору. Коли 1819 року церква отримала статус собору, Ла-Лагуна була столицею Тенерифе. За фасадом 1820 року — неоготичний інтер'єр із найбільшим вівтарем на Канарах: позолочене барокове різьблення довкола Богоматері Лос-Ремедіос. Тут похований Алонсо Фернандес де Луго, який завоював Тенерифе й заснував місто. Вхід платний, аудіогід — у вартості квитка. У будні собор працює без обідньої перерви, а у вихідні зачиняється на обід.

Будинок 1632 року в старому місті Ла-Оротави: над вулицею нависають його потемнілі від часу дерев'яні балкони. Ззовні дивитися безкоштовно, а всередину вхід платний. Кімнати виходять у внутрішній дворик із рослинами, а в самому будинку тепер осередок канарських ремесел: у крамниці вишивка й кераміка. Огляд триває близько години, аудіогід слухають на власному телефоні, тож візьміть навушники. Приходьте невдовзі після відкриття: опівдні до Ла-Оротави з'їжджаються екскурсійні автобуси. Усе тут під дахом, тому сюди добре прийти й у сірі вологі дні, які на півночі трапляються часто.

Сад заклали 1788 року з наказу короля Карла III: рослини з Америки та Азії звикали тут до нового клімату, перш ніж вирушити далі, до королівських садів на материку. Це другий за віком ботанічний сад Іспанії. Найцікавіше тут — фікус років двохсот, чиє повітряне коріння звисає з гілок і розростається в окремі стовбури. Тінисті доріжки в'ються між пальмами й великими тропічними деревами, неквапна прогулянка забере години зо дві. Безкоштовна стоянка через дорогу.

Охоронювана ділянка узбережжя в Лос-Реалехосі, де краєвид відкривається вже зі стоянки: пальми на схилі й Атлантика внизу. Бруковані стежки й сходи спускаються повз садибу Каса-де-Кастро та форт Сан-Фернандо, стару гарматну батарею, до пляжу Кастро, де каміння більше, ніж піску. Униз хвилин двадцять і стільки ж назад. Найкраще приходити надвечір, коли низьке сонце освітлює все узбережжя. У дощ сюди краще не йти: мокра бруківка слизька. Туалетів і питної води немає, тож запасіться своєю.

Широкий пляж із золотистим піском на Коста-Адехе, одразу за ним готелі, бари й ресторани, тож по обід далеко ходити не треба. Вода прозора, на помірній хвилі купатися весело, а коли здіймаються великі хвилі, вивішують червоний прапор і у воду не пускають. Природної тіні немає, лежаки з парасолями платні. Зранку тут вільніше, потім пляж заповнюється. Автобусна зупинка Bahía del Duque приблизно за 230 м.

Містечко віндсерферів і кайтсерферів на південному узбережжі, поруч з аеропортом Тенерифе-Південь. У вітряний день небо над затокою рясніє кайтами. Для купання буями відгороджено окрему зону, а пляж навпроти головної площі захищений від великих хвиль. За пляжем здіймається Монтанья-Роха, червоний вулканічний конус заввишки близько 170 м; на вершину веде позначена стежка, подекуди крута й слизька. Той самий вітер, який так цінують віндсерфери й кайтсерфери, жене пісок пляжем, а гул літаків з аеропорту тут звичний.

Барранко-дель-Інф'єрно, ущелина в Адехе, закінчується найвищим водоспадом Тенерифе. Стежка туди й назад — близько 6,5 км, вона забирає три–три з половиною години, є підйоми. Перші 20–30 хвилин стежка веде відкритою місцевістю, потім стіни сходяться, і довкола стає зеленіше. У скелях сотні печер, де жили гуанчі, корінні мешканці острова. За день пускають не більше 300 людей, тож бронюйте онлайн заздалегідь: у кожного квитка свій час старту. Каску видають на вході. У дощ і сильний вітер стежку закривають. Дітей до 5 років не пускають.

Лавове поле на південному березі біля Пальм-Мара, де хвилі б'ють просто в чорні зазубрені скелі. Від Пальм-Мара одна стежка веде навпростець до мису, де стоять два маяки — стара вежа й новий, а інша йде вздовж берега аж до Лас-Гальєтаса. Рівні ділянки далі від берега колись були зрошуваними полями, а тепер там пустеля. Серед лави стоять низькі кам'яні укриття: їх склали люди, які приходили сюди на сезон рибалити й добувати сіль. На лавовому полі немає ні тіні, ні питної води, тож приходьте зранку або ближче до вечора, з повною пляшкою й у міцному взутті.