Кала-Морель

Головне тут — камінь: пласкі плити обабіч затоки, а біля них одразу прозора вода. Приходять по рибу — з маскою її видно багато й різної, а з-над скель дно просвічує крізь воду. В одному кінці, серед каміння, є підводна печера з джерелом солодкої води, до неї дістаються пірнувши.

Подивіться на два боки затоки — і побачите дві різні геологічні епохи, це помітно й без жодної підготовки; на Балеарських островах таке є тільки на Менорці. Над пляжем у стіні ущелини вирубані прадавні поховальні печери, зайти до них можна вільно. Ще вище — селище: білі будинки у стилі Ібіци серед сосняку, зведені з 1960-х за єдиним взірцем, а вуличні ліхтарі повторюють форму однієї з тих печер.

• Туалетів у бухті немає, як і поблизу. Питної води теж немає — беріть із собою все на день.
• Візьміть взуття для пляжу. Дно місцями кам'янисте, стояти на ньому важко.
• Місце на піску: до 10:30 воно є, потім люди влаштовуються на кам'яних плитах.
• Над бухтою — два пляжні бари й ресторани.
• З малими дітьми незручно: пляжу як такого майже немає, і парковки біля води теж.

Дорога веде через саме селище — білі будинки серед сосняку на краю урвища, — а останній відтинок доведеться пройти пішки. Найближча до бухти парковка приватна, тож орієнтуйтеся на громадську, на площі Жоан-Манент (Plaça de Joan Manent), це десь 292 м. Автобусна зупинка «Кала-Морель» — десь за 305 м. До некрополя десь 385 м, біля печер стоять інформаційні щити, а над водою навколо бухти веде стежка — саме з неї дивляться, як сідає сонце.

Найкраще: рано-вранці й пізно ввечері.

Не варто: опівдні та в дні, коли дме трамонтана.

Уранці й пізно ввечері в бухті тримається тінь, а пісок займають до 10:30 — або приходьте раніше, або готуйтеся сідати на кам'яні плити. Зі стежки навколо бухти видно, як сідає сонце, — по це й лишаються допізна. Берег тут повернутий на північ і відкритий трамонтані, тож що робитиме вода, вирішує вітер.