Маяк Кап-Грос

Сонце сідає просто у відкрите море перед маяком, а небо ще довго міняє барви, коли його вже не видно. Тому люди піднімаються сюди ввечері, часто з пляшкою вина й чимось перекусити, і лишаються, доки не смеркне. Унизу лежить майже кругла затока Порт-де-Сольєра, а за містечком здіймається Серра-де-Трамунтана (Serra de Tramuntana).

До самого маяка 1842 року не підійти — краєвиди відкриваються зі стоянки й майданчика поруч. Підйом теж частина задоволення: дорога йде вгору, і море весь час перед очима. А ще маяк лежить на кільцевому маршруті завдовжки близько 7 км: він починається від гавані, веде здебільшого лісом і оливковими гаями з пологими підйомами та спусками й повертається до пляжу.

• Маяк і територію навколо нього для відвідувачів закрито. Дивляться зі стоянки й відкритого майданчика поруч.
• Туалетів і питної води немає ні біля маяка, ні поблизу. Воду на підйом беріть із собою.
• Біля маяка лише кілька місць для машин. Увечері, коли всі їдуть на захід сонця, приїжджайте раніше або йдіть пішки.
• Увесь шлях іде дорогою і стежкою, тож кросівок вистачить.
• Пішоходи йдуть тією самою дорогою, що й машини, а назад після заходу сонця доведеться спускатися в темряві: візьміть ліхтарик.

Здебільшого сюди піднімаються пішки з Порт-де-Сольєра. Найближчі автобусні зупинки — внизу, в Порт-де-Сольєрі: Кан-Міро (Can Miró), приблизно за 1,4 км від маяка по прямій, і зупинка біля гавані, приблизно за 1,6 км. Від гавані шлях іде вгору дорогою і стежкою, і теплого вечора на цьому підйомі добре спітнієш. Тією самою дорогою їздять машини, тож тримайтеся узбіччя.

Дорога веде й до самого верху та закінчується двома стоянками приблизно за 60 м від маяка. Місць мало, і вечорами, коли всі їдуть на захід сонця, їх займають рано. Біля стоянки стоять щит із картою і вказівник.

Найкраще: захід сонця і сутінки одразу після нього, коли небо над морем усе міняє барви.

Краще уникати: підйому влітку в пообідню спеку.

Від червня підніматися вже жарко, а води нагорі немає, тож улітку вирушайте, коли спека почне спадати.