Кратер Хверф'ятль

Хверф'ятль — туфове кільце близько кілометра завширшки, і приходять сюди заради того, що гребінь можна обійти цілком. Стежка піднімається з рівнини на вал темної тефри й далі веде краєм навколо чаші. Згори видно одразу у два боки: вниз, у порожній кратер, і назовні — на Міватн та лавові поля довкола. На фотографіях місце виходить пласким: справжній масштаб відчувається, тільки коли стоїш на краю.

Коло не зовсім замкнене. Ще під час самого виверження зсув вирвав частину південного боку, і цей проміжок у кільці лишився дотепер.

• Вітер: гребінь відкритий, вітер тут часто сильний. Візьміть вітрозахисний шар — у поганий день на вершині не витримаєш і хвилини.
• Туалет: біля стоянки є опалюваний туалет, безкоштовний.
• Вода: ні біля кратера, ні поблизу питної води немає. Наберіть її перед виїздом.
• Низька хмарність: підйом вартий видів і майже нічого більше. У густій хмарі з гребеня не видно нічого.

Автобуси біля кратера не зупиняються, найближча зупинка — приблизно за 4 км, тож насправді сюди приїздять машиною. Асфальтована стоянка лежить приблизно за 540 м від кратера, друга — приблизно за 1,2 км. Біля початку підйому стоять інформаційні щити. Звідти на гребінь веде північно-західна стежка, місцями крута. Другий дозволений шлях нагору починається з південного боку.

Краще: тихий, ясний день. Уникати: вітряної погоди.

Тут усе вирішує вітер. Гребінь відкритий з усіх боків, а сильний вітер — річ звична; коли задуває, витримати на вершині навіть хвилину важко, і коло вже не варте того, щоб його йти. Не менше важить прозоре повітря, бо вся нагорода — це вид униз, у кратер, і вдалину, на Міватн.

На гребінь ведуть лише два шляхи: з північного заходу і з півдня. Підніматися чи спускатися будь-де інде суворо заборонено. Плануйте візит так: підйом однією з двох стежок, коло по гребеню і спуск дозволеним шляхом — а не навпростець зовнішнім схилом.