Керіз

У Керізі можна і зазирнути в кратер, і спуститися в нього. Одна стіна полога і вкрита товстим мохом, нею вниз до озера ведуть облаштовані сходи. Решта стін — стрімкий базальт і шлак, причому порода тут червона, а не чорна лава, звична для решти Ісландії. Озеро має від 6 до 14 метрів завглибшки, залежно від рівня ґрунтових вод, а колір аквамарину воді дають мінерали в ґрунті. Червона порода, синя вода і зелений мох потрапляють в один кадр — саме через це кратер і фотографують. Чаша має приблизно 270 на 170 метрів, тож із будь-якої точки краю її видно всю.

• Дві прогулянки, а не одна: коло по краю і сходи до води — різні маршрути, і кратер вони показують по-різному.
• Коло по краю: 15–20 хвилин облаштованою стежкою, кратер видно всю дорогу.
• Туалети: переносні кабінки біля входу, безкоштовні.
• Їжа: кіоск із перекусом біля входу, більше на місці нічого немає, тож беріть потрібне з собою.

Керіз стоїть на маршруті Золотого кільця в місцевості Grímsnes у Судурланді. Автобусної зупинки ближче ніж за 5 кілометрів немає, тож сюди приїздять автомобілем або з автобусною екскурсією. Від парковки до кратера близько 90 метрів, і дорога до краю рівна. Щоб дійти до води, треба спуститися сходами по єдиній пологій стіні, а потім піднятися ті самі 55 метрів назад.

Найкраще: низьке сонце, коли червоне на стінах виразно відділяється від моху, і будь-яка година, коли на парковці немає автобусів.

Уникати: приїзду одночасно з екскурсійною групою.

Кратер має близько 270 метрів упоперек, тож одна автобусна група одразу заповнює і стежку по краю, і сходи. Відвідувачі йдуть хвилями, а не рівним потоком, і щойно автобуси від'їжджають, тут знову тихо. Хмари й туман зупинки не псують.