Ла-Херія

У Ла-Херії кожна лоза живе у власній ямі. Ями 4–5 м у поперечнику й 2–3 м завглибшки — дорослий сховається в такій на повен зріст, — і край кожної обведено низьким муром із складеного каміння. З дороги видно, як вони рябіють на чорних схилах одна за одною, і на дні кожної — одна лоза.

Для краси тут немає нічого. Яма сягає ґрунту під попелом, мур затримує вітер, а заглибина збирає ту дещицю дощу, що випадає, і росу, яка осідає за ніч. Попіл лишили виверження 1730–1736 років, що поховали найродючіші землі острова. Виноградарі докопалися крізь нього до старого ґрунту.

• Дві безкоштовні стоянки поруч одна з одною, а біля них — безкоштовні туалети.
• Питної води поблизу немає — наберіть заздалегідь.
• Між ямами голий чорний попіл і жодної тіні. Візьміть капелюх.
• Приблизно за 200 м стоять вказівники пішохідних стежок, тож виноградники можна оглянути не лише з машини, а й пішки.

Найпростіше — машиною. Дві безкоштовні стоянки, одна з них ґрунтова, розташовані поруч, біля них безкоштовні туалети, а звідти вже починаються ями. Хто захоче піти пішки далі між лозами, знайде вказівники стежок приблизно за 160–200 м.

Найближча автобусна зупинка, «Ла-Асомада Сентро» (La Asomada Centro), — приблизно за 2,3 км по прямій, тож поїздка автобусом обертається довгим переходом відкритою місциною без тіні.

Найкраще: рано-вранці або надвечір, від весни до кінця літа. Низьке сонце кидає тінь у ями й вирізняє кожен мур, а в теплі місяці лози стоять у листі.

Краще уникати: літнього полудня й днів, коли дме сироко. Чорний попіл вбирає спеку, тіні між ямами ніде немає, а гарячий сироко здіймає в повітря пил, і схили вдалині розпливаються.

Ла-Херія — охоронювана територія, а ями — робочі виноградники. Тримайтеся доріг і стежок, не спускайтеся в ями й не лазьте по мурах: кожен складено вручну, і вибитий камінь робить пролом у захисті від вітру. Виноград і листя з лоз не рвіть.