Ла-Трапа

Іти сюди варто заради краєвиду. Унизу, за водою, тягнеться Драгонера, а з другого боку аж до обрію — відкрите море. Стежка від Сант-Ельма майже весь час іде лісом, тож панорама відкривається раптом, там, де закінчуються дерева.

На схилі стоять руїни монастиря та його господарства: кам'яні стіни, тераси й обриси поселення, яке ченці збудували, а згодом покинули. Тут панує дивна, завмерла тиша — ще й тому, що зв'язок сюди майже не доходить. Волонтери відбудовують частину споруд, тож деякі стіни, повз які йдете, складають наново, камінь за каменем.

• Ні біля руїн, ні поблизу немає ні крамниці, ні кафе, ні питної води, ні туалету. Беріть воду й їжу на весь похід.
• На більшій частині маршруту зв'язок слабкий або його немає зовсім.
• Стежку позначено дерев'яними стовпчиками й червоними крапками на каменях, але подекуди на ній легко заплутатися. Уважно шукайте позначки.
• На деяких ділянках доведеться видиратися голою скелею. Взувайтеся як для походу.

Похід починається в Сант-Ельмі — селищі в кінці дороги, навпроти Драгонери. Автобуси зупиняються там на зупинці С'Алгар (S'Algar), приблизно за 2,2 км від руїн по прямій, і на зупинці Сант-Ельм 2, приблизно за 2,5 км. Від селища стежка тягнеться на 3,8 км, здебільшого лісом: угору йти десь півтори години, назад — годину. Орієнтуйтеся на дерев'яні стовпчики й червоні крапки, намальовані на каменях.

Автомобілем: найближча стоянка — ґрунтовий майданчик приблизно за 1,2 км від руїн по прямій, далі тільки пішки. Біля самих руїн стоїть дороговказ, а приблизно за 250 м — інформаційний щит із назвою Ла-Трапа. Ла-Трапа лежить і на маршруті GR221, тож ті, хто йде цією довгою стежкою, можуть рушати далі.

Найкраще: рано вранці, а влітку виходити з Сант-Ельма не пізніше 9-ї ранку. Для підйому найліпше підходять весна й осінь.

Не варто: опівдні влітку та в дощ.

Зранку вершина затуляє підйом від сонця; влітку ближче до полудня підніматися вже спекотно, а води ніде набрати. Дощ робить скелясті ділянки слизькими.