Музей ЛагОмар

Білі стіни переходять просто в буру лаву, і важко сказати, де закінчується будинок і починається печера. Сходи спускаються до ставка, обсадженого рослинами. Тунелі виводять на тераси, а інший марш піднімається до верхніх кімнат із широким краєвидом. За кожним поворотом щось нове, тож фотоапарат майже не ховаєш.

Приваблює й історія. Будинок пов'язують з Омаром Шарифом, і на Лансароте розповідають, що він програв його в бридж невдовзі після купівлі.

А ще — вечір. Коли музей зачиняється, в тих самих стінах відкриваються ресторан і коктейль-бар, зі столиками на терасі й усередині.

• Сходи всюди. Вони пронизують увесь будинок, деякі круті й вузькі; з дитячим візочком тут не пройти, а вхід не пристосований для інвалідного візка.
• Вдень і ввечері — різні відвідини. Кафе працює, поки відкритий музей; ресторан і коктейль-бар відкриваються, коли музей зачиняється.
• На терасі вітряно. Хочете ввечері сісти надворі — візьміть щось тепле; у ресторані є й столики всередині.
• Краще приїхати автівкою. Автобуси до Назарета ходять рідко, а від найближчої зупинки ще треба йти пішки.

Найпростіше дістатися автівкою. Стоянка приблизно за 36 м, є ще одна для клієнтів і місця вздовж вулиці, тож машину ставите майже біля дверей.

Автобуси ходять рідко. Найближча зупинка, Назарет, — приблизно за 860 м по прямій, решту шляху доведеться йти пішки.

Справжня ходьба починається всередині: сходами вниз до басейнів і печер, тунелями, а потім знову вгору до терас і верхніх кімнат.

Найкраще: вдень, щоб роздивитися сам будинок, і залишитися до вечора, якщо хочеться повечеряти чи випити коктейль у тих самих залах.

Не варто: приїжджати перед самим закриттям музею, коли на зміну кафе приходить ресторан.

На сходи, тунелі й тераси потрібен час, а опівдні білі стіни відбивають різке світло, тож для фото краще ранок або ближче до вечора.