Канари взимку: Тенерифе, Гран-Канарія чи Лансароте?

У центрі парку височіє найвища гора Іспанії, а довкола — лавові поля іржавого, вохристого й чорного кольору. Узимку вершина буває білою від снігу, і це може змінити плани. Після снігу чи заморозків доріжки біля верхньої станції канатної дороги часом закривають, а на останню ділянку до вершини потрібен безкоштовний дозвіл, узимку — ще й кішки та трекінгові палиці. Якщо вам досить подивитися на парк із дороги та оглядових майданчиків, зима цьому не завадить. Теплі речі беріть у будь-якому разі: нагорі значно холодніше, ніж на узбережжі. І воду візьміть із собою: питної води поблизу немає.

Узимку Анага — це зелена північ у найдощовіший сезон. Біля Крус-дель-Кармен (Cruz del Carmen) між лаврами пливе туман, повітря вологе й прохолодне, а узбережжя здається дуже далеким. Цей масив — найдавніша частина острова й біосферний заповідник ЮНЕСКО. Марковані стежки ведуть у ліс просто від майданчика біля візит-центру. Обирайте суху днину: після дощу сходинки й круті ділянки стають слизькими. Візьміть светр і дощовик та приїжджайте з самого ранку: пізніше місць на парковці вже немає.

На південному узбережжі золоті гряди піску збігають просто до пляжу, а на краю заповідника — солона лагуна й пальмовий гай. Вітер постійно пересуває гребені, тож дюни щоразу інші. Тіні тут немає зовсім, тому гуляти краще рано-вранці або ближче до вечора: низьке сонце вимальовує кожну брижу, а надвечір дюни змінюють колір. М'яким піском іти важче, ніж здається. Воду беріть свою, а взувайтеся в щось, що легко скинути: пісок набивається у взуття дуже швидко.

У горах погода зовсім інша. На вершинах холодніше й вітряніше, ніж біля моря, а взимку там буває іній і навіть сніг, тож без теплого светра не обійтися. Наприкінці зими в улоговині Техеди цвіте мигдаль. З краю кальдери Техеди земля обривається скелями й ущелинами, над ними здіймаються Роке-Нубло та Роке-Бентайга, а в ясний день за морем видно Тейде на Тенерифе. Машину лишайте тільки на розмічених парковках: за стоянку на узбіччі штрафують або забирають евакуатором.

На глибині 13 метрів каміння тут досі розпечене до 100–600 °C. Біля головної будівлі на Іслоте-де-Іларіо (Islote de Hilario), звідки вирушає парковий автобус, воду виливають в отвір у землі, і вона одразу виривається назад парою. Лавові поля ви побачите з вікна цього автобуса: близько 35 хвилин він петляє дорогою, закритою для інших машин, повз кратери й урвища. Громадський транспорт сюди не ходить, тож потрібна машина або екскурсія. Приїжджайте раніше: між в'їздом і парковкою буває черга машин.

Куева-де-лос-Вердес рятує в сірий або вітряний день, коли на пляжі нема чого робити. У цій лавовій трубі на півночі острова температура весь час однакова, хоч би яка погода була надворі. Екскурсія з гідом триває годину-півтори: вузькі проходи, просторі зали й кольорове підсвічування. Квитки продають онлайн на конкретний час входу, приходити треба хвилин за 15. Кав'ярні на місці немає, воду беріть із собою. Подекуди проходи низькі й тісні, тож тим, хто боїться замкненого простору, буде непросто, а з дитячим візком чи в колісному кріслі сюди не потрапити.