Талайотська Менорка: сім доісторичних пам'яток

Одне з найбільших доісторичних поселень на Балеарах, на пагорбі між Алайором і південним узбережжям біля Сон-Боу. Зайдіть до гіпостильної зали в південній частині селища — над головою досі вцілів дах: важкі кам'яні плити на колонах, що розширюються догори. З вершини талайотів видно південне узбережжя Менорки, а в ясний день — навіть гори Майорки. Зверніть увагу й на систему збирання води — підземні цистерни, з'єднані каналами. Тіні майже немає, а питної води немає зовсім, тож візьміть воду й капелюх. На огляд піде від години до кількох.

Одразу за Маоном, неподалік аеропорту. Спершу здається, що це просто поле з розкиданим камінням і дикими оливами, але далі відкривається селище: кругле громаддя талайота, підмурки будинків і проходи під кам'яними плитами у напівтемні камери, куди можна зайти. В огорожі стоїть таула, до її верхньої плити прихилено другий стовп. Підніміться на талайот, щоб охопити поглядом усе селище й околиці. Вхід платний, каса — у кіоску біля безкоштовної парковки, а весь обхід триває близько пів години. Під ногами нерівний камінь, тож потрібне взуття з чіпкою підошвою.

На околиці Маона, за 1,5–2 км від центру, тож дійти можна пішки. Талайот тут — величезний конус із щільно припасованого каміння, а в підковоподібній огорожі поруч стоїть одна з найбільших і найкраще збережених таул на Менорці. «Таула» каталанською означає «стіл», і зблизька розумієш чому. Вхід безкоштовний, таблички англійською пояснюють кожну споруду, а на все зазвичай іде 30–45 хвилин. До талайота можна підійти впритул, але підніматися на нього не можна. Тіні на полях майже немає, а води немає зовсім.

Тут таула у своїй огорожі й поховальні печери, куди можна зайти, пригнувши голову. Візьміть справжній ліхтарик: у печерах так темно, що світла телефону не вистачає, а діти одразу ж туди біжать. Лавки в затінку вздовж доріжок рятують у спеку, є туалети. У кіоску продають квитки зі схемою, а ще напої й перекуси. Пам'ятка стоїть біля дороги з Алайора до Кала-ен-Портер, поруч безкоштовна парковка. На огляд потрібно від 45 хвилин до години.

Під Сьютадельєю — поселення, обнесене стіною з величезних кам'яних брил без розчину. Вона збереглася так добре, що можна пройти вздовж усієї лінії укріплень. Доки Менорку не завоювали римляни, культура народу, що збудував це місто, була на острові панівною. Усередині рештки стін будинків, талайоти й огорожа святилища з таулою, подекуди зарослі, а вздовж маршруту стоять таблички. Вхід безкоштовний, наглядачів немає, і в спокійний день цілком можна опинитися тут самому. На огляд потрібно близько години, вдягайте закрите взуття й довгі штани та беріть воду.

Зі стежки навета й справді схожа на перевернутий човен: плаский фасад з одного боку, заокруглена апсида з іншого, вапнякові брили покладено без розчину. Усередині дві камери, одна над одною. Під час розкопок 1959–1960 років тут знайшли щонайменше 100 скелетів, а з 1200 до 750 року до нашої ери сюди складали кістки померлих. Усередину не пускають, тож навету обходять ззовні. Від парковки біля дороги Сьютаделья — Маон п'ять хвилин пішки. Приїжджайте зранку, щойно відчинять, доки немає екскурсійних груп, і заздалегідь перевірте години роботи: вони різняться залежно від дня тижня.

Поховальні камери вирубані в скелі над бухтою Кала-Морель на північному узбережжі, і в них можна зайти. Скажеш слово — і скеля відгукнеться луною. Усередині прохолодно, як у погребі, і липневого ранку тут то ховаєшся від сліпучого сонця, то знову виходиш на світло. Таблички біля входу й біля деяких печер розповідають, хто їх вирубав і як ними користувалися. Вхід безкоштовний, прийти можна будь-коли. Під ногами нерівний камінь, а поза камерами тіні немає зовсім.