Пляжі Тенерифе: чорний пісок, світлий пісок і тиха вода

Кому підійде: малим дітям і всім, хто шукає зовсім спокійну воду. Хвилеріз за 150 м від берега гасить прибій, а мілководдя тягнеться далеко. Пляж широкий — близько 80 м від пальм до води; тінь дають тільки ці пальми й парасолі напрокат. Є душі й безкоштовні туалети, але крана з питною водою немає: візьміть воду із собою або купіть у кіосках.

Кому підійде: тим, хто проводить на пляжі цілий день і обідає поруч. Пісок золотистий і м'який, а одразу за ним тягнуться бари й ресторани. Море тут не завжди тихе: коли хвиля невелика, купатися весело, а коли здіймається накат, вивішують червоний прапор і купатися забороняють, іноді на цілий день. Порада: громадські туалети поруч платні, а тінь на піску — лише під парасолями напрокат.

Кому підійде: тим, кому потрібна допомога, щоб зайти в море. Рятувальники стежать за берегом і допомагають зайти у воду людям з обмеженою рухливістю. Візьміть маску: біля штучних каменів недалеко від берега тримається риба. У години пік пляж заповнюється, тож по добре місце приходьте раніше. Порада: біля самого берега одразу глибоко — не відпускайте дітей туди, де вони не дістають дна.

Кому підійде: тим, хто хоче спокійно поплавати з маскою й подивитися на рибу просто біля берега. Над пляжем здіймаються корпуси готельного комплексу, лежаки тільки для його гостей, але сам пляж громадський і рідко буває людним. Працює рятувальник, є безкоштовні туалети й душі. Порада: біля пляжу майже ніде припаркуватися, а до безкоштовних стоянок 15–30 хвилин пішки, тож приїжджайте раніше або спершу висадіть супутників.

Чорний пісок, білий прибій, а далі вздовж узбережжя з води здіймаються темні скелі Рокес-де-Анага (Roques de Anaga). Окрім ресторанів біля дороги вгорі, тут, біля підніжжя гір Анаги, нічого не збудували, і відпочивають здебільшого місцеві. З відкритого океану приходять великі хвилі: у них весело стрибати, а в бурхливий день вони виснажують. Залиштеся до вечора, коли низьке сонце золотить скелі. Порада: спуск часом закривають, і за цим стежить поліція; якщо закрито, не спускайтеся.

Прибій тут майже не стихає: хвилі розбиваються об м'який чорний пісок під темними скелями, і шум стоїть на всю бухту. Пляж щоразу інший: під час припливу значна частина піску може піти під воду. Серфери приїжджають по хвилю, решта дивиться на неї з піску, а по обіді скелі дають тінь. Порада: до підніжжя скель не підходьте: там бувають каменепади. Купайтеся тільки тоді, коли море спокійне.

Чорний пісок тут природний, дрібний і м'який, а на півночі краєвид закривають скелі Лос-Хігантес. Це доглянутий курортний пляж: душі, роздягальні, рятувальник і променад із ресторанами. Хвилі бувають і невеликі, і сильні, з течіями, тож купайтеся, поки чергує рятувальник. Увечері сонце сідає в море, а в ясну днину на обрії видно Ла-Гомеру. Порада: по піску ходіть у шльопанцях.

Стежка виводить просто на пісок: ущелина Антекера закінчується чорним пляжем у кільці скель на узбережжі Анаги, на північному сході острова. Дорогою ви минаєте Лас-Касільяс (Las Casillas) — хутір із кількох будинків, куди можна дістатися тільки пішки. В один бік 5,7–7,5 км, а на зворотному шляху набір висоти близько 690 м, тож розраховуйте на чотири-шість годин ходьби — або дістаньтеся водним таксі за 15 хвилин. Порада: зв'язку на стежці немає; візьміть по 2–3 літри води на людину.

Зі стежки згори селище здається грецьким: білі будинки тісняться там, де ущелина виходить до моря. Кільцевий маршрут завдовжки 9 км із Чаморги веде повз маяк Анаги й повертається ущелиною Роке-Бермехо — дві-три години ходьби й багато сходинок. Біля селища два невеликі пляжі, де добре купатися, а під час відпливу по каменях можна дійти до природного басейну біля червонуватої скелі, що дала місцю назву. Порада: перед виходом перегляньте таблицю припливів.

Під голими вулканічними схилами — смуга дрібного піску, відкрита Атлантиці, а на обрії — Ла-Гомера. Від стоянки біля поля для гольфу сюди 20 хвилин пішки, тож на пляжі тихо; тут дозволено нудизм, але роздягаються не всі. Вода прозора, і глибина наростає поступово, хоча часом приходять великі хвилі. Приїжджайте ближче до вечора, на захід сонця. Порада: тіні, туалетів і питної води немає, тож беріть із собою все потрібне.

Ель-Медано — насамперед містечко віндсерферів: бухта, Гарбор-Волл (Harbour Wall) і пляж Кабесо — три окремі місця для катання, а у вітряний день небо заповнюють кайти. Для тих, хто купається, біля головної площі обгороджено буями зону, захищену від великих хвиль, а вздовж берега, повз дюни, виточені вітром і морем, іде дерев'яна набережна. Médano іспанською означає «дюна». Порада: аеропорт одразу на північ від міста, і літаки тут — звичне звукове тло.

Світлий пісок тягнеться від підніжжя червоної гори Монтанья-Роха, а за пляжем майже нічого немає: ні набережної, ні готелів, лише кілька рядів лежаків. Тут тихіше, ніж на курортних пляжах, і добре гуляти вздовж води; дехто засмагає голяка. У штиль на мілководді купатися легко, а у вітер пісок боляче січе ноги. Порада: хвилі тут б'ють сильно, відкат потужний, а розривних течій із піску не видно.