Природні басейни Тенерифе: сім місць, де можна плавати в Атлантиці

1706 року лава вулкана Тревехо (Trevejo) стекла в Гарачико, засипала гавань і застигла гострими брилами там, де зустрілася з морем. Відтоді море заповнює проміжки між ними, і в тиху днину вода серед чорного каміння стоїть нерухомо, а прибій біліє біля зовнішнього краю. Деякі басейни мілкіші й тихіші за решту — саме для малих дітей. Лава гостра, знадобляться аквашузи. У сильний накат басейни закривають, але й тоді варто зупинитися й подивитися, як хвилі перекочуються протоками. Приходьте раніше: людей тут буває дуже багато.

Чаша з темного каменю, яку вимило саме море, — приблизно 40 сходинок униз від дороги. У тиху днину лежиш на воді, а за краєм глухо б'є прибій; у шторм басейн перетворюється на білу піну, і лишається тільки дивитися. Кольоровий сигнал — зелений, жовтий чи червоний — показує, яке сьогодні море. Купатися можна лише на зелений: великі хвилі створюють течії, що можуть винести плавця у відкрите море. Тут нічого не облаштовано: ні туалетів, ні тіні, тільки каміння, море й скелі північного узбережжя.

Басейни ховаються за рифом із темної лави, і вода в них така прозора, що рибу видно згори. Візьміть маску з трубкою, щоб роздивитися її ближче. Дорога з Ла-Гуанчі (La Guancha) спускається крізь бананові плантації до парковки на 15–20 машин. Остання ділянка вузька, роз'їхатися майже ніде — будьте готові їхати заднім ходом. Від парковки кілька хвилин іти нерівною лавою, і без коралових капців тут не обійтися. Сесар Манріке, приїхавши 1986 року до Ла-Гуанчі, особливо хвалив це місце.

Два величезні басейни з океанською водою, тиха лагуна за хвилерізом із маленьким пляжем чорного піску й окремий дитячий басейн — з дітьми сюди їхати зручно. Купатися безкоштовно, є роздягальні, душ, туалети й кіоск. За містечком здіймаються круті зелені схили, великих готелів на набережній немає, публіка спокійна й переважно місцева. Залиштеся на захід сонця над морем. У сильний накат хвилі перехлюпують через зовнішні стінки.

Басейн, збудований просто на березі: час від часу хвиля перескакує через стінку, і Атлантика ллється всередину. У відплив вода спокійна — можна й полежати на ній, і поплавати від бортика до бортика. У приплив хвилі б'ють так, що можуть збити з ніг, і тоді тут місце лише для впевнених плавців. Краєм тягнеться поручень, а біля фонтана посередині є виступ, на якому можна посидіти. Візьміть окуляри для плавання: разом із хвилями в басейн запливають дрібні рибки. За селищем здіймаються гребені гір Анаги.

Комплекс із морською водою, який спроєктував Сесар Манріке, на набережній Пуерто-де-ла-Круса: басейни й озеро площею 15 000 м², острівці вулканічного каменю, місточки й гроти. Вода солона, а хвиль немає, тож сюди йдуть тоді, коли море на цьому узбережжі надто бурхливе для купання. Вхід платний, лежак — у ціні квитка, усередині бари, ресторан і дитячі зони. Обирайте сонячну днину: усе просто неба, і похмурого ранку морська вода здається холодною.

Басейн із морською водою на набережній в Алькалі (Alcalá), а навпроти, через протоку, — острів Ла-Гомера, у ясну погоду на обрії видно й Ла-Пальму. Надягніть маску, і, можливо, побачите рибу й навіть восьминога. Найкраще тут у приплив, коли в басейн заходить свіжа морська вода: гляньте на таблицю припливів заздалегідь. Іноді басейн без жодного попередження осушують або закривають. Біля самого басейну крамниць немає, їжу й воду беріть із собою. Громадські туалети — приблизно за 120 метрів.